Боргова політика у контексті макрофінансової стабілізації

Державний борг у сучасних економічних умовах є об’єктивною складовою фінансових систем найрозвиненіших країн світу. Від характеру врегулювання боргової проблеми залежить бюджетна політика країни, стан її валютних резервів, а отже, стабільність національної валюти, рівень відсоткових ставок, інвестиційний клімат, а також стан інших сегментів вітчизняного фінансового ринку. Це робить державний борг не просто засобом залучення коштів для фінансування державних потреб, але й важливим інструментом фінансової політики держави, неправильне використання якого може призвести до серйозних

ускладнень чи навіть до фінансової кризи.

Загалом, досвід розвинених країн свідчить, що у багатьох державах ЄС спостерігається високий рівень державного боргу (рис. 1).

Рис. 1. Порівняльна оцінка співвідношення державного боргу до ВВП України та окремих країн Європи у 2010-2014 роках

Джерело: побудовано автором за даними [6; 7]

Аналізуючи наведені вище дані, необхідно відмітити, що Україна має загалом помірний рівень державного боргу, який є нижчим за 60% від ВВП. Показник відношення державного боргу до ВВП в Україні у 2-9 разів нижчий за аналогічний показник у розвинених країнах світу. Це пояснюється тим, що до складу державного боргу не входять боргові зобов’язання АР Крим та органів місцевого самоврядування. У Бюджетному Кодексі також не розкрито, що саме слід вважати борговими зобов’язаннями держави та чи долучати до складу державного боргу гарантований борг [2].

Слід також відмітити, що останніми роками продовжується негативна тенденція до зростання загального обсягу державного боргу України. Відповідну динаміку державного боргу за 2009-2014 роки відображає рис. 2.

Рис. 2. Державний борг України за 2009-2014 роки

Джерело: побудовано автором за даними [12]

Протягом 2009-2012 років структура державного боргу свідчила про значне переважання зовнішнього боргу над внутрішнім. Основними зовнішніми джерелами формування державного боргу були заборгованість за облігаціями зовнішньої державної позики, що мала тенденції до зростання, тоді як частка коштів отриманих від міжнародних організацій та банків загалом знижувалася. У структурі внутрішнього боргу переважали кошти комерційних банків. Проте, з 2013 року ситуація змінилася і більшу частину боргового навантаження держави припадає саме на внутрішній борг. Безумовно, така зміна структури є позитивним явищем для фінансової системи України. Проте, загальна зростаюча динаміка державного боргу в Україні, а також останні політичні події та девальвація національної валюти у лютому 2014 року загострили проблеми державного боргу в умовах української економіки [8].

Розглянемо динаміку державного боргу з урахуванням гарантованого державою боргу (рис. 3).

Рис. 3. Динаміка державного та гарантованого державою боргу у 2009-2014 роках

Джерело: побудовано автором за даними [12]

Слід відзначити, що протягом 2009-2014 років спостерігається зростання гарантованого державного боргу. Станом на січень 2014 року загальна заборгованість держави становить близько 709,6 млрд. грн. і є трохи нижчою за половину ВВП. Така динаміка зумовлена насамперед нестабільною політичною ситуацією та девальвацією національної валюти на початку року.

Розглянемо далі стан управління державним боргом України(рис. 4).

Рис. 4. Платежі за державним боргом у 2009-2014 роках

Джерело: побудовано автором за даними [12]

Аналізуючи дані наведеної таблиці, слід відмітити, що незважаючи на той факт, що обсяг погашення боргу зростає, досить велика частина коштів витрачається га обслуговування боргу. При цьому платежі за боргом займають все більшу частку у бюджеті. Таким чином, одним із способів зниження дефіциту державного бюджету має стати зниження боргового навантаження на економіку.

Однією з останніх тенденцій боргової політики України є зростання частки внутрішніх облігацій до рівня 49,7% (зовнішні облігації складають 31%), що є позитивним явищем. У 2014 році планується також продовжити політику державної підтримки НАК Нафтогаз за рахунок державних запозичень в обсязі 14,9 млрд. грн. Також за рахунок державного боргу в обсязі 200 млн. грн. буде підтримано Державний земельний банк. Не залишиться без державної підтримки і Український банк реконструкції та розвитку. Урядом планується збільшити капіталізацію банківських установ, з 1,4 млрд. грн. у 2013 до 5,2 млрд. грн. у 2014.

Проте, державний борг залишається складною проблемою, яка потребує виважених рішень для її вирішення. Актуальність даної теми зростає в умовах політичної нестабільності та складної ситуації через конфлікт з Росією. Перш за все слід внести певні зміни щодо порядку визначення граничного розміру державного боргу. В Україні орієнтація на граничний рівень державного боргу, відображений у Бюджетному кодексі (60%), не сприяє відповідальному управлінню державним боргом і несе ризик фінансової дестабілізації. Для гарантування стабільної ситуації у валютно-фінансовій сфері та забезпечення платоспроможності держави у середньостроковій перспективі ліміт державного боргу України варто знизити до рівня 35% від ВВП [16].

Для вирішення проблеми державного боргу і вдосконалення управління ним слід вжити таких заходів: переорієнтуватися на внутрішній ринок державних запозичень на період нестабільності національної валюти; стимулювати попит на державні цінні папери; відмовитись від залучення кредитів міжнародних організацій; заснувати Фонд управління державним боргом, який би займався операціями з мінімізації ризиків і витрат на обслуговування боргу, а також прийняти спеціальний Закон, що регулюватиме управління державним боргом.