Монархічні титули. Правила дворянського титулування

Вищих коронованих осіб (королів, султанів, емі­рів) титулують "Ваша Величносте", а при згадуванні про них зазвичай говорять "Його (її Величність)". До королів можна також звертатися: "пане" {"сер" англійською, "сір" французькою); до королев - ("мадам"). Єлизавету II згідно з придворним етикетом перший раз обов'язково титулують "Ваша Величносте". І лише після другого-третього разу звертаються "мадам" або "мем". із ввічливості поширюються також на суверенів, які зреклися або скинуті з престолу. У деяких країнах при розмові з сувереном, наприклад з королем Бельгії, до нього можна звертатися лише в третій особі: "Ваша Величність має рацію нага­дати цю проблему".

Члени королівської родини (спадкоємний принц, принц-консорт, великий князь, великий герцог, шейх) мають титул "Королівська Високість". До них звертаються: "Ваша Королівська Високосте". У Франції до правлячих принців, спадкоємців трону звертаються: "монсеньйор".

Правила дворянського титулування. У європейських країнах визнані такі титули вельможного панства: принци, герцоги, маркізи, графи, віконти, барони. Титул лицаря (шевальє) у Великобританії присвоюється за особливі заслуги і не успадковується. Така ж практика існувала в минулому і у Франції. Напроти цей титул є спадковим у таких країнах, як Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Швеція. Кожна країна має свої особливості щодо титулування дворянства. Наприклад, у Бельгії визнані такі титули знаті: принц, герцог, маркіз, граф, віконт, барон, шевалье (лицар). Представники дворянства - чоловіки мають право на найменування месір (messire фр.), яке не має еквіваленту для жінок. У Данії існують шляхетські титули графів і баронів. Титул графа носить глава родини, барона - старший з дітей, син або дочка. У ФРН визнані дворянські титули герцогів, принців, графів, ба­ронів, рітерів (лицарів). Титули передаються також дочкам та їхнім дітям. У наш час у Німеччині частка "фон" перед прізвищем не обов'язково вка­зує на приналежність до дворянства. В Іспанії існує титуловане дворянст­во - герцоги, маркізи, графи, віконти, барони, сеньйори та нетитуловане - ідальго. Титули успадковуються по чоловічій і жіночій лінії.

У Франції родинний титул успадковується старшим сином. Інші сини носять титул, наступний за рангом. У Франції титул принца, крім членів королівської родини, вважається іноземним титулом, і французькі герцоги вважають себе вищими від всіх іноземних принці. За традицією, яка існує у Франції, лише в розмові з принцом і принцесою, герцогом і герцогинею до них звертаються відповідно до їх титулів: "Пане герцогу" і "Пані герцогине".

У Великобританії дворянські титули успадковують лише глави родини. Старший син і в деяких випадках старший син старшого сина можуть титулуватися не по праву, а виходячи з правил ввічливості, інші члени родини носять родинне прізвище. При титулуванні з ввічливості старші сини герцогів, маркізів або графів можуть носити другий титул батька. Цей титул ввічливості на один або кілька рангів нижчий титулу батька. Перед іменами й прізвищами молодших синів герцогів і маркізів ставиться титул "лорд", молодших синів графів та всіх синів віконтів, баронів титулують "високоповажний". По відношенню до дочок герцогів, маркізів і графів використовується титул «леді», до дочок віконтів і баронів звертаються "високоповажна".

У повсякденному житті лише герцог і герцогиня завжди називаються повним титулом. Герцог представляється як герцог такий-то, у розмові до нього треба звертатись "герцогу", до його дружини - "герцогине". Маркізи графи, віконти титулуються лише в офіційних випадках, наприклад, в адресах на конверті, коли оголошується про їх прихід у вітальні, на запрошеннях. В інших випадках до маркізів, графів, віконтів, баронів у Великобританії звертаються "лорд", "леді". Хоча титул баронета й успадковується, баронети не належать до вищої знаті. Баронет вживає титул "сер" перед ім'ям і скорочену форму від баронета після імені. Повний титул вживається в листуванні. Почесний титул лицаря не успадковується. В усіх випадках особа, яка носить цей титул, використовує перед власним ім'ям титул "сер": "сер Джон Браун". Зазвичай при звертанні до лицаря згадують лише його ім'я: "сер Джон". Його дружина в усіх випадках іменується "леді Браун" без артикля "the". Якщо королева Великобританії дає за особливі заслуги титул лицаря іноземцю, який не є підданим британської корони, він не має права на використання титулу "сер".