Дипломатичні візити, їх місце в дипломатичній практиці

Необхідність і значення особистих візитів випливають зі ст. З Від конв про функц дип пред­ст, не підтримуючи контактів з оф і неоф предст кр перебув, корпусу, дипломат достовірну інформацію про пол, економ, нау­кове і культурне в країні перебування. з найважливіших джерел - бесіди з впливовими особами кр перебування, а також акредитованими в ній дипломатами.

Коло співрозмовників залежить від рангу, службового становища, протоколу кр перебування. керівні діячі; оф особи МЗС та інших відомств; члени дип. корпусу; пол та громадські діячі; парламентарі. важливу роль відіграють контакти з політиками у відстав ці, представниками опозиції. утримуватися від втручання у внутрішні справи держави. Під час бесід не висловлювати своїх критичних зауважень у сфері вн. політики, давати поради й рекомендації, засуджувати, публічно висловлювати прогнози. дипломат повинен вислуховувати, але не втручатися, робити висновки, але не діяти сам. ризикує бути кваліфікованим як "persona non grata" з усіма відповідними наслідками.

Знайомства й контакти з діячами культури та мистецтва, науковця­ми сприяють підвищенню авторитету дипломата. До думки цієї частини суспільства прислуховуються урядові кола країни перебування. від представників наукових кіл можна отримати інформацію аналітичну. контакти з діловими людьми, які є найвпливовішою та найбільш поінформованою частиною суспільства. їх не зв'язує закон про державну таємницю, вони більш незалежні й в оцінці урядової політики. Контакти з представниками ЗМІ використовуються дипломатами для створення позитивного іміджу акредитуючої держави за кордоном.

Існує класифікація дипломатичних візитів, з гідно з якою розрізняють протокольні візити, або візити ввічливості, та ділові візити. виділяють ще й приватні візити дипломатів. усі носять пол характер.