Вимірювані величини, їх значення та одиниці вимірювання. Елементи вимірювального процесу

Основне рівняння вимірювання має такий вигляд:

, де

— значення фізичної величини, оцінка розміру величини у вигляді деякого числа прийнятих для неї величин. Числа — це результати вимірювань, вони можуть використані для будь-яких математичних операцій.

— числове значення фізичної величини, абстрактне число, що відображає відношення значення величини до відповідної одиниці даної фізичної величини.

— одиниця фізичної величини, тобто це фізична величина фіксованого розміру, якому умовно присвоєно числове значення, рівне одиниці.

Права частина рівняння називається числовим значенням вимірюваної величини.

Одиниця вимірювання — фізична величина певного розміру, прийнята для кількісного відображення однорідних з нею величин.

Розрізняють основні одиниці вимірювання, які визначаються за допомогою еталонів, і похідні одиниці, що

визначаються за допомогою основних.

Еталон (еталон, standbard, нім. Etalon m)

1) Міра або вимірювальний прилад, який призначений для відтворення, зберігання і передачі одиниць будь-якої величини. Еталон, який затверджено в межах країни називається Державним еталоном. Існують еталони частоти, маси, довжини, часу тощо.

Еталон — засіб вимірювальної техніки, що забезпечує відтворення та/або зберігання одиниці вимірювання одного чи декількох значень, а також передачу розміру цієї одиниці іншим засобам вимірювальної техніки.

2) Мірило, зразок.

Вимірювання передбачає такі основні складові елементи: об'єкт вимірювання, тобто вимірювану величину, спостерігача або технічний пристрій, що сприймає результати вимірювання, прилади для вимірювання, умови навколишнього середовища, в яких проводяться вимірювання, одиницю вимірювання, метод вимірювання і остаточний результат вимірювання.