Кримінально-правовий аналіз розголошення комерційної або банківської таємниці

Безпосереднім об’єктом злочину є засади добросовісної конкуренції в частині встановленого порядку обігу інформації, яка є комерційною або банківською таємницею, та її захисту, а також права і законні інтереси суб’єктів господарської діяльності, а так само клієнтів банків.

Предмет – відомості, що становлять комерційну або банківську таємницю.

Об’єктивна сторона складу злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діянням у вигляді розголошення відповідною особою комерційної або банківської таємниці без згоди її власника; 2) наслідками – істотною шкодою суб’єктові господарської діяльності; 3) причиновим зв’язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками.

Розголошення комерційної таємниці – це ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків. Так само вирішується питання щодо банківської таємниці. Способи розголошення комерційної або банківської таємниці можуть бути різними і на кваліфікацію дій винного за ст. 232 КК не впливають: усно, письмово, із застосуванням засобів зв’язку, повідомленням у засобах масової інформації, наукових статтях, шляхом умисного створення умов для ознайомлення з відповідними документами або предметами тощо.

Злочин визнається закінченим з моменту фактичного заподіяння суб’єктові господарської діяльності істотної шкоди. Суспільно небезпечні наслідки, як обов’язкова ознака об’єктивної сторони, мають бути обов’язково встановлені.

Суб’єкт злочину – спеціальний. Ним визнається особа, якій комерційна або банківська таємниця стала відомою у зв’язку з професійною або службовою діяльністю. Крім працівників і засновників суб’єктів господарювання, суб’єктом цього злочину можуть визнаватися працівники банківських установ, нотаріуси, особи, які виконують на даному підприємстві чи в його інтересах свої професійні обов’язки (наприклад, аудитор, адвокат, представник органів із сертифікації продукції), працівники податкових і правоохоронних органів, які мають доступ до комерційної чи банківської таємниці в силу виконуваних службових обов’язків.

Суб’єктивна сторона розглядуваного злочину характеризується умислом та корисливим чи іншим особистим мотивом.

У разі збирання відомостей, що становлять комерційну таємницю або банківську таємницю, за допомогою незаконного проникнення в роботу комп'ютерів або їх мереж, такі дії повинні отримати додаткову кваліфікацію. У цьому випадку буде мати місце сукупність злочинів, передбачених статтями 231 КК України і, наприклад, статтями 361, 362 КК України.