Управління перекачуванням пального

Управління перекачуванням пального полягає в забезпеченні безперебійної ритмічної роботи трубопроводу з подачі пального з заданою продуктивністю.

В поняття управління перекачуванням пального входять:

§ керівництво роботою насосних станцій, прийманням пального в початковому пункті і видачею в кінцевому пункті трубопровода;

§ постійний контроль за герметичністю трубопровода;

§ своєчасне виявлення і усунення аварій та несправностей на трасі.

Управління перекучуванням пального здійснюється диспетчерською службою з пунктів управління рот, якщо трубопровід розгорнутий в одну лінію, або з командного пункта батальона, якщо трубопровід розгорнутий в дві чи більше ліній по суміщеній трасі.

Для несення диспетчерської служби притягуються змінні техніки рот. Диспетчерська служба виконується круглодобово.

Якщо управління перекачуванням ведеться з командного пункта батальона, диспетчерською службою керують начальник штабу та старший інженер батальону.

Якщо управління перекачуванням пального вдеться з пунктів управління рот, диспетчерською службою в ротах керують командири рот і змінні техніки. В таких випадках командний пункт батальону координує роботу ротних пунктів управління.

При розгортанні трубопроводу по декількох розгрупованих напрямках на кожному з них організується самостійна диспетчерська служба.

Внаслідок великої відповідальності і різноманітності задач, виконуваних диспетчерською службою, особовий склад її повинен мати достатній досвід роботи на трубопроводі, добре знати матеріальну частину трубопроводу і вміти швидко орієнтуватись в складній обстановці.

Без відома змінного техніка ні одна посадова особа не має права, знаходячись на трасі трубопроводу, віддати розпорядження на зупинку насосної станції чи коректування режиму, оскільки тільки змінний технік повність орієнтується в стані справ на всій трасі трубопроводу.

Для управління перекачуванням пального на диспетчерському пункті необхідно мати:

§ профіль траси з технологічною схемою трубопровода;

§ робочу карту з планом захисту, охорони, оборони і організації патрульно аварійної служби;

§ журнали обліку перекачуваного пального, доносів та розпоряджень, режимів роботи насосних станцій, зупинок трубопровода;

§ схеми організації звязку;

§ таблицю робочих та аварійних режимів насосних станцій;

§ гідравлічний трикутник, з допомогою якого розставляються насосні станції;

§ таблицю позивних посадових осіб та переговорну таблицю.

Приймаючи чергування, змінний технік вивчає обстановку на трасі, віддані та отримані накази (розпорядження) і як вони виконуються; зясовує на карті і технологічній схемі останні дані обстановки, наявність і розміщення резервних сил та засобів, а також протипожежних засобів; перевіряе стан звязку з гарнізонами насосних станцій, проміжної резервуарної групи і з командним пунктом частини.

Одночасно з перевіркою стану звязку з гарнізонами насосних станцій змінний технік при прийомі чергування уточняє режим перекачування: «Перша, друга… і т. д., доложіть режими». Радіотелефоністи в гарнізонах насосних станцій строго по черзі, в відповідності з номерами насосних станцій, доповідають: «Перша, режим 0,5-5,8-1250», потім доповідають з другої станції і т. д. Тут цифри позначають тиск на вході, тиск на виході та частоту обертання валу двигуна насосної установки.

Впевнившись в наявності документів і підтримці заданих режимів перекачування, змінний технік приймає чергування. Запис про це заносять в Журнал обліку доносів і розпоряджень з вказанням часу зміни. Здаючий та приймаючий чергування змінні техніки розписуються і доповідають про зміну командиру роти.

Основним параметром регулювання, який контролює змінний технік, являється диференційний тиск, який розвиває насосна станція (різниця між тиском на вихді і вході). При цьому тиск на виході насосної станції не повинен перевищувати робочий, встановлений для трубопроводу, тобто 6,0 МПа. При використанні на насосній станції двух спарених устаноаок ПНУ-100/200М тиск на виході з насоса другої установки не повинно перевищувати 4,8 МПа. Решта параметрів (тиск на вході і частота обертання вала двигуна) являються залежними і підтримуються в межах, забезпечуючих довготривалу стійку роботу насосних установок.

Аналізуючи режими роботи насосних станцій, змінний технік при необхідності проводить їх корегування, даючи відповідні розпорядження. Наприклад: «Четверта, довести тиск на виході до 5,8». Радист в гарнізоні насосної станції повинен повторити команду, щоб змінний технік впевнився в правильності прийому, після чого довести її до чергового механіка-моториста. Після виконання розпорядження про це з станції докладають змінному техніку.

Корегування режимів роботи насосних станцій в ході перекачування пального змінний технік проводить лише тоді, коли вони не співпадають з робочими. Якщо насосні станції стійко працюють на робочих режимах, з насосних станцій доповідають про це на пункт управління через кожну годину. В усіх інших випадках вихід в ефір, посторонні та несуттєві переговори забороняються.

На основі отриманих доповідей змінний технік через кожну годину робить записи в Журналі обліку режимів роботи насосних станцій. Тут же записуються режимим насосних станцій, які працюють в складі проміжної резервуарної групи.

Через кожні дві години змінний технік контролює герметчність лінії трубопроводу шляхом порівняння кільності пального, прийнятого в трубопровід, з тою кількістю, яка видана з трубопроводу в кінці експлуатаційної ділянки. Неспівпадання кількості пального, прийнятого і переданого протягом певного проміжку часу, свідчить про негерметичність трубопроводу. В цьому випадку змінний технік дає команду на насосні станції, щоб патрульними була ретельно оглянута вся нитка трубопроводу. Данні про кількість принятого, виданого пального і тогоб що знаходиться в трубопроводі через кожні дві години заносять в Журнал обліку перекачуваного пального.

В Журналі обліку розпоряджень і доносів змінним техніком регіструються всі поступаючі від старших начальників розпорядження, а також донесення від підрозділів, записуються розпорядження, які віддяються командиром, дані про неполадки на трасі, а також донесення, представлені старшому командиру.

Віддані командиром розпорядження негайно доводяться до виконавців; змінний технік робить запис про те, коли і кому передано зміст розпорядження, і постійно контролюється хід його виконання.

В журналі обліку аварій і неполадок на трубопроводі змінний технік записує всі випадки зупинок перекачування пального по трубопроводу з вказанням часу зупинки і її причини, характеру пошкодження або неполадки, а також про те, які прийняті міри для запобігання причини зупинки і скільки на це затрачено часу.

Про виникнення аварії на трасі змінний технік робить висновок, аналізуючи доповіді з насосних станцій про різку зміну режиму роботи. У цьому випадку достатньо перевірити режими двох станцій, на ділянці між якими виникла аварія.

При виникненні ситуації, яка явно свідчить про аварію (повний розрив або повне перекриття трубопроводу), змінний технік дає команду припинити перекачування; віддається розпорядження на насосні станції, між якими виникла несправність, вислати на трасу патрульно-аварійні команди для виявлення місця аварії, з'ясування характеру і усунення її.

Для припинення перекачування змінний технік віддає розпорядження перевести на частоту обертання холостого ходу двигуни перекачувальних станцій в початковому пункті трубопроводу. У міру того як знижується тиск на вході в насосні станції в порівнянні з встановленим, їхні двигуни автоматично (або мотористами вручну) переводяться на частоту обертання холостого ходу і зупиняються. На установці ПНУ-200 для цього слід вимкнути гідропередачі. Після відключення двигунів закриваються засувки в обв'язуваннях на відводах до насоса (засувки на магістральній лінії повинні бути відкриті), а також засувки на берегах у переходів через водні перешкоди, засувки на початку і в кінці трубопроводу.

Віддавши розпорядження на виїзд патрульно-аварііних команд на трасу, змінний технік визначає орієнтовно місце аварії і повідомляє про це на насосні станції, між якими стався розрив лінії трубопроводу. Це повідомлення передається з гарнізонів насосних станцій по радіо рухомим патрульно-аварійним командам, що дозволяє прискорити пошук місця несправності.

На горизонтальній ділянці траси місце розриву лінії трубопроводу можна визначити наступним шляхом. Величина тиску на виході з попередньої насосної станції, усталеного в момент виникнення аварії, ділиться на величину втрати тиску, потрібного для перекачування пального на 1 км. Друга величина береться з гідравлічного розрахунку. Отримане число орієнтовно дорівнює відстані від попередньої насосної станції до місця аварії.

Якщо рельєф місцевості є складним, місце розриву лінії трубопроводу визначається за профілем траси за допомогою гідравлічного трикутника, що використовувався для розстановки насосних станцій. Прикладаючи трикутник точкою залишкового тиску до місця розташування насосної станції, знаходять місце розриву в точці перетину гіпотенузи з лінією профілю траси.

Після ліквідації аварії або усунення причин, що викликали підвищення тиску, перекачування пального поновлюється. Для цього змінний технік віддає розпорядження відкрити засувки на переходах через водні перешкоди, на початку і кінці трубопроводу і включити в роботу перекачувальних станцій в початковому пункті. На насосні станції віддається розпорядження продовжувати перекачування в міру збільшення підпору до величини, встановленої в таблиці режимів.

У разі виходу з ладу якої-небудь насосної станції змінний технік вказує по радіо іншим станціям номер аварійного режиму, на який слід перейти. Чергові механіки-мотористи, керуючись виданими їм заздалегідь таблицями режимів роботи, змінюють частоту обертання валу двигуна до отримання зазначеного в таблиці значення тиску на виході насосної станції.

Змінний технік повинен перекладати насосні станції на аварійний режим перекачування повільно і поступово. Не можна дозволяти швидку зупинку будь-якої проміжної станції навіть з причини її несправності, якщо до цього не знижений режим роботи початкової станції. Різка зупинка проміжної станції призведе до уповільнення потоку рідини в трубопроводі, швидкого наростання тиску в ньому та розриву лінії.

При послідовній перекачці різних сортів пального режими роботи насосних станцій є непостійними. Якщо витісняє сорт пального більш важкий і в'язкий, ніж витісняється, продуктивність поступово зменшується. Це викличе на тих станціях, до яких ще не дійшло пальне іншого сорту, необхідність роботи зі зниженою частотою обертання валу двигуна.
Таким чином, двигуни тих насосних станцій, ділянка за якими заповнений пальним якого-небудь одного з двох сортів, будуть працювати з постійною частотою обертання валу, а двигун тієї насосної станції, ділянка за якої заповнений двома продуктами, буде працювати на змінному режимі, поступово підвищуючи частоту обертання до тих пір, поки вся ділянка не буде заповнений пальним іншого сорту. Якщо другий продукт більш легкий і менш в'язкий, / частоти обертання валів двигунів насосних станцій і тиску будуть мінятися в зворотній послідовності.

Дані про знаходження кордону двох продуктів змінний технік отримує від групи супроводу роздільника. Він зіставляє ці дані з кількістю витісняє пального, прийнятого в трубопровід, тим самим контролюючи хід послідовного перекачування і герметичність трубопроводу.

При перекладі трубопроводу на аварійний режим роботи, режим обслуговування або при зупинці його для усунення несправностей змінний технік доповідає про це на командний пункт батальйону.

У встановлений час змінний технік переводить трубопровід на режим обслуговування. При цьому насосні станції через одну зупиняються, на них проводиться технічне обслуговування, а решта продовжують роботу. Потім включаються в роботу станції які пройшли технічне обслуговування, а ті що працювали – зупиняються. Герметичність трубопроводу контролюється шляхом спостереження за режимом роботи станцій, порівняння кількості пального, прийнятого в трубопровід, з кількістю пального, що надійшов на кінцевий пункт, а також шляхом контролю за показанням лінійних манометрів у обв'язуваннях насосних станцій.