Завдання і статус Суду

Завдання Суду - гарантувати дотримання закону при застосуванні і тлумаченні законодавства Співтовариства. Суд розглядає прямі позови і дає національним судам рішення-прецеденти про тлумачення і дієвість права Співтовариства.

Він володіє винятковим правом тлумачення законодавства Співтовариства, але не має ієрархічного положення по відношенню до національних судів держав-членів. У неясних випадках суд держави-члена може попросити у Суду Європейських Співтовариств рішення-прецеденту про тлумачення права Співтовариства. У такому разі апеляційні суди держави-члена зобов'язані просити рішення-прецеденту до ухвалення остаточного рішення. Рішення-прецедент Суду Європейських Співтовариств зобов'язує національний суд.

Суд регулює розбіжності між державами-членами; між державами-членами і самим Європейським Союзом; між інститутами ЄС; між ЄС і фізичними або юридичними особами, включаючи співробітників його органів (для цієї функції недавно був створений Трибунал цивільної служби). Суд дає висновки за міжнародними угодами; він також виносить попередні (преюдиціальні) ухвали по запитах національних судів про тлумачення засновницьких договорів і нормативно-правових актів ЄС. Рішення Суду ЄС обов'язкові для виконання на території ЄС. За загальним правилом юрисдикція Суду ЄС розповсюджується на сфери компетенції ЄС.

Відповідно до Маастріхтськім договором Суду надано право накладати штрафи на держави-члени, ухвали, що не виконують його.

Правовий контроль Суду

Крім видачі рішень-прецедентів національним судам, Суд здійснює правовий контроль шляхом дозволу прямих позовів проти держав-членів або органів Співтовариства. Суд ухвалює рішення по позовах і видає рішення-прецеденти лише по запитах. Він не має права висувати власних ініціатив.

Позови проти держав-членів

Комісія може пред'явити проти держави-члена позов за порушення Засновницької угоди. Держава-член може також пред'явити позов проти іншої держави-члена за порушення членських зобов'язань. До цих пір Комісія пред'явила близько 600 позовів. З політичних міркувань держави-члени не схильні подавати один на одного до суду.

Якщо державу-член не дотримує рішення Суду, то Суд може на основі окремого позову, пред'явленого Комісією, накласти на нього штраф за упущення.