Окремі здобутки української економіки другої половини 1960-х — першої половини 1980-х років

Незважаючи на ряд суперечностей, економіку України не можна порівняти з економікою будь-якої європейської країни. В УРСР з'являлися нові потужні підприємства, які зміцнювали її економічний потенціал. Тогочасна промисло­вість УРСР продовжувала вражати своїми здобутками, однак лише на окремих напрямах.

Так, у 1965 р. на Харківському турбінному заводі виготовили турбіну, яка за потужністю дорівнювала Каховській ГЕС. У 1966 р. на Ки­ївському авіаційному заводі освоїли випуск літака «Антей» (конструктор О. Антонов). У 1960 р. на Запорізькому заводі «Комунар» зійшли з конвеєра перші справді народні авто­мобілі «Запорожець» — ЗАЗ-965, у 1967 р. — ЗАЗ-966. Запорізький завод виготовив найпотужніший у світі трансформатор для Красноярської ГЕС. У 1969 р. Новомосковський трубний завод (Дніп­ропетровська обл.) уперше у світі випустив для магістральних газопроводів труби діаметром 2,5 м.

У 1966-1970 рр. в УРСР було споруджено 250 великих підприємств. У 1970 р. завершено будівництво магістрального нафтопроводу «Дружба» тощо. На початку 1970-х років завершилася електрифікація сіл.

У 1971 р. Миколаївський суднобудівний завод збудував науково-дослідне судно «Сергій Корольов». У Білій Церкві в 1972 р. запрацював новий шинний завод. У 1973 р. в Рівному і Черкасах уведені в дію хімічні комбінати, що ви­пускали 765 тис. т мінеральних добрив щорічно. У 1976 р. в Києві почав працю­вати найбільший в Європі циклотрон.

На українську промисловість припадало 17 % промислового виробництва СРСР і понад 23 % виробництва сільськогосподарської продукції.

Радянська Україна серед союзних республік посідала друге місце в зовніш­ньоторговельному обігу СРСР. УРСР експортувала продукцію до 25 європей­ських країн, до 24 азійських, 35 країн Американського та Африканського конти­нентів, до Австралії та Нової Зеландії. Найважливішими статтями експорту були машини, засоби автоматизації, залізна руда, прокат чорних металів, сіль­госппродукція тощо.

Україна залишалася й заручницею конфронтаційної політики Радянського Союзу на міжнародній арені. Переважна частина виробничих потужностей України була задіяна у військово-промисловому комплексі. У середині 1970-х років частка ВПК у загальному обсязі промислового виробництва становила понад 60 %. На військову промисловість працювало майже 80 % машинобудів­них заводів України.

Тягар ВПК, постійні суперечності командно-адміністративної системи щода­лі ускладнювали стан української економіки. Це проявилося в зниженні ряду вагомих показників. Щорічно знижувалася рентабельність підприємств. У 1970 р. відношення прибутку до вартості основних виробничих фондів і мате­ріальних оборотних засобів у промисловості У PCP становило 21,8 %, у 1985 р. — 11,1 %. Приріст обсягів виробництва знизився з 50 до 14 %, продуктивність сус­пільної праці — з 32 до 13 %, приріст національного доходу — з 45 до 16 %.

Однією із серйозних вад радянської економіки була її матеріало- та енергозатратність. Так на виробництво одиниці національного доходу в СРСР витра­чалося у 2 рази більше сировини й матеріалів та у 3-4 рази більше енергоносіїв, ніж у розвинутих країнах.

на думку вченого

Як сформулював історик економіки Б. Лановик, «складається вра­ження, що радянська промисловість зводилася до схеми: "Робимо більше машин, щоб добути більше вугілля, щоб виплавити більше металу і зробити більше машин..."»

За даними доктора економічних наук М. Лемешева, 60-80 % товарів, які вироблялися в 1980-х роках, нікому не були потрібні.

Отже, економічна ситуація в УРСР засвідчувала, що із середини 1960-х до середини 1980-х років, незважаючи на вагомі показники виробництва, у промис­ловості республіки намітилося сповільнення темпів її розвитку, що мало всі ознаки економічної кризи. Командно-адміністративна економіка в середині 1980-х років вичерпала свої можливості й не могла подолати кризові явища.