Визначення поняття міжнародної організації, її основні ознаки

Міжнародна організація — це об'єднання держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору для здійснення співробітництва в політичній, економічній, культурній, науково-технічній, правовій та інших галузях, що має необхідну для цього систему органів, права й обов'язки, похідні від прав і обов'язків держав, і автономну волю, обсяг якої визначається волею держав-членів.[1]

Відмітними ознаками міжнародної організації є: 1) договірна основа, відповідна основним принципам міжнародного права; 2) наявність певної мети; 3) система органів, необхідних для досягнення цілей організації; 4) міжнародна правосуб'єктність.

Класифікація міжнародних організацій може бути проведена по ряду критеріїв. По кругу членів виділяють універсальні (загальні) і регіональні міжнародні організації. Перший вид організацій призначений для участі всіх держав, проте через певні обставини в таких організаціях деякі держави не беруть участь. До даного вигляду відносяться ООН і організації, що входять в її систему, - Міжнародна морська організація (ІМО), Міжнародна організація праці (МАРНОТРАТНИК), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Організація Об'єднаних Націй по промисловому розвитку (ЮНІДО) і ін.[2]

Регіональні організації, як правило, відкриті тільки для держав певного регіону, наприклад Рада Європи, Ліга арабських держав, Організація американських держав, Організація африканської єдності, Асоціація держав Південно-східної Азії. Крім того, існують міжнародні організації обмеженого складу, прийом в яких здійснюється по особливих критеріях. Наприклад, членом Організації країн - експортерів нафти (ОПЕК) може бути держава, чию економічну основу складає здобич і експорт нафти. Учасником Генеральної угоди по тарифах і торгівлі (ГАТТ/ВТО) може стати держава, що дотримує певні принципи в своїй торговій політиці: найбільшого сприяння, невикористання кількісних обмежень на імпорт, вирішення спірних питань шляхом консультацій і так далі

По сфері діяльності міжнародні організації можна розділити на політичні (наприклад, Ліга Націй, ООН, ОБСЄ), військово-політичні (наприклад, НАТО, ЗЕС, АНЗЮС), економічні (наприклад, МВФ, МБРР, ЮНІДО), соціального характеру (наприклад, МАРНОТРАТНИК, ВІЗ), культурно-гуманітарні (наприклад, ЮНЕСКО, ВООЗ).

Міжнародні міжурядові організації створюються для об'єднання зусиль держав в досягненні певної мети, і зазвичай такі організації не володіють владними повноваженнями відносно держав-членів, тобто вони не мають наддержавного характеру. Разом з тим держави - члени міжнародної організації можуть додати наднаціональний, наддержавний характер діяльності такої організації в певних областях.[3]

Компетенція конкретної міжнародної організації робить безпосередній вплив на організаційно-правовий механізм її діяльності. Разом з тим в структурі і правовій основі діяльності міжнародних організацій можна виділити те загальне, що властиво більшості з них.

Структурно міжнародні організації, як правило, складаються з наступних елементів: представницько-дорадчого (вищого) органу; виконавського органу; адміністративного органу; комітетів і комісій з певних питань.

Представницько- дорадчі (вищі) органи міжнародних організацій зазвичай складаються з представників всіх держав - членів організації і працюють в сесійному режимі. [4]

Відповідно до критерію справедливого розподілу місць у виконавському органі універсальної організації земна куля ділиться на певні географічні регіони. Залежно від кількості держав в регіоні від нього обирається у виконавський орган певне число членів. У географічному регіоні визначається черговість держав для обрання у виконавський орган міжнародної організації. Поступово всі держави регіону дістають можливість бути вибраними до складу такого органу.

У статутах деяких організацій визначено, що у виконавському органі перш за все повинні бути представлені держави, що мають особливі інтереси у сфері діяльності організації або вносять найбільший фінансовий внесок до її діяльності.

Функції адміністративного органу міжнародної організації зазвичай виконує секретаріат. Очолює секретаріат генеральний секретар (директор) організації. Зазвичай генеральний секретар (директор) призначається або обирається на певний термін (3-6 років) представницько-дорадчим органом міжнародної організації з можливістю переобрання ще на один термін. Решта співробітників секретаріату призначається на свої посади генеральним секретарем (директором). При цьому використовується система термінових і безстрокових контрактів. Призначення співробітників секретаріату проводиться на широкій географічній основі і з урахуванням їх моральних і професійних якостей.[5]