Міжнародні конференції

Міжнародні конференції є дуже поширеною формою міждержавного співробітництва і скликаються для розв'язання політичних, економічних, військових та інших проблем. Як інституціональний механізм міжнародного права і міжнародних відносин вони з'явилися в другій половині XIX сторіччя. В даний час щорічно на різноманітних рівнях міжнародних відносин проводиться більше 1000 конференцій. На думку деяких спеціалістів, у середині XXI сторіччя щорічно буде проходити приблизно 50 тисяч міжнародних конференцій.

У доктрині міжнародного права під міжнародною конференцією розуміють тимчасовий колективний орган держав — її учасників. Міжнародні конференції не є міжнародними організаціями і суб'єктами міжнародного права. їх частіше називають багатосторонньою або парламентською демократією.

Таким чином, міжнародна конференція — це зустріч офіційних представників двох або більше держав для обговорення питань, що представяють взаємний інтерес.

Слід мати на увазі, що розрізнення в найменуванні конференції (конгрес, нарада, зустріч і т.д.) не мають особливого юридичного значення.

Водночас слід враховувати, що як правовий інститут міжнародні конференції мають багато спільного з міжнародними організаціями:

— вони являють собою збори представників держав;

— для забезпечення діяльності конференції створюються робочі органи (комітети, комісії);

— ці органи діють на основі правил, установлених державами-учасницями конференції.

Основна відмінність конференцій від міжнародних організацій полягає в тому, що конференції — це тимчасові органи.

Крім того, зазвичай цілями міжнародної конференції є:

а) розроблення і прийняття тексту міжнародного договору (наприклад, прийняття Конвенції про право міжнародних договорів на Віденській конференції 1968-1969 років);

б) обговорення певної актуальної міжнародної проблеми або проблем і прийняття спільної заяви (наприклад, Декларація Ріо-де-Жанейро Конференції ООН з навколишнього середовищу);

в) обмін думками й інформацією з певної міжнародної проблеми або проблем і вироблення рекомендацій (наприклад, Гельсінський документ 1992 року «Виклик часу змін», прийнятий у рамках Конференції НБСЄ).

Конференції розрізняють за різними основами:

— у залежності від суб'єкта, який скликає кон" ференцію:

а) конференції, що скликаються в рамках міжнародних організацій (наприклад, кодифікаційні конференції);

б) конференції, що скликаються поза міжнародними організаціями;

— у залежності від представництва учасниківконференції:

а) універсальні;

б) регіональні конференції;

— у залежності від рівня представництва держав, котрі приймають участь у конференціях:

а) конференції за участю вищих керівників держав;

б) конференції міністрів закордонних справ;

в) конференції послів і т.д;

— у залежності від питань, що входять до порядку денного:

а) конференції мирні;

б) політичні;

в) економічні;

г) дипломатичні;

д) змішані.

— у залежності від періодичності скликання конференцій:

а) періодичні, що скликаються через певний період часу (наприклад, конференції, що проводилися в рамках НБСЄ);

б) конференції ad hoc — що скликаються державою-ініціатором (державами) або міжнародною організацією для одноразової роботи з метою вирішення певної проблеми. В даний час більшість конференцій, що скликаються, є конференціями ad hoc.