Поняття та зміст принципу законності

Законність - не тільки метод або режим діяльності державних органів і громадян. Законність - це складне соціальне явище, яке потрібно відрізняти від аналогічних соціальних явищ таких, як право, законодавство, правопорядок.

Першою й найголовнішою вимогою законності є добре продумана система правових демократичних законів і інших нормативно-правових актів. Від якості законів залежить вся діяльність правоохоронних органів, громадських організацій, державних і приватних підприємств. "Який закон - такий і суд", - такий принцип був проголошений в нашій пресі. Діяльність суду повністю залежить від якості законів. Закони повинні бути ясні, однозначні, доступні для всіх громадян і посадових осіб. Вони повинні бути такі, щоб не можна було застосувати дореволюційний афоризм: "Закон як дишло - куди повернув, туди і вийшло". В Україні проходить повне оновлення системи законодавства, почалась правова реформа, хоча і з великими труднощами.

Другою вимогою законності є відповідність підзаконних нормативних актів законам і Конституції. В минулому такі акти називали «надзаконними», оскільки вони суперечили законам і реалізовувались в першу чергу. Крім того, вони видавались, виходячи із відомчих інтересів і всупереч інтересам всього суспільства й народу.

Третьою вимогою законності є чітке формулювання і закріплення компетенції, функціональних прав і обов'язків всіх державних органів і їх посадових осіб, підприємців і організацій, політичних партій і громадських об'єднань, їх, правового статусу. Важко визначити, хто і які має права і обов'язки, що і коли повинен робити, як виконувати, дотримуватись й використовувати закони.

Основними принципами законності є:

• нерозривний зв'язок, підпорядкування, зумовленість законності режимом демократії;
• обов'язковість вимог законності для усіх громадян, посадових осіб, державних органів та громадських організацій;
• забезпечення верховенства закону в системі правових актів;
• зв'язок законності із загальною та правовою культурою населення, посадових осіб;
• неприпустимість протиставлення законності й доцільності; - єдність законності та справедливості;
• встановлення дійового контролю і нагляду за дотриманням законності;
• участь мас у діяльності по забезпеченню законності;
• невідворотність відповідальності за правопорушення, будь-які порушення режиму законності.

13. Колегіального й одноособового розгляду судових справ

У суді першої інстанції кримінальні справи розглядаються суддею одноособово, або колегією суддів, або судом у складі суддів і народних засідателів, або суддею і присяжними. Склад суду встановлюється відповідно до вимог процесуального законодавства з урахуванням тяжкості злочину, складності провадження у справі, розміру покарання, яке може бути призначено, а в установлених законом випадках — і від згоди підсудного на розгляд справи тим чи іншим складом.

Так, кримінальні справи про злочини, за які законом передбачено призначення покарання: (а) не пов’язане з позбавленням волі або у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, розглядаються суддею одноособово; (б) на строк більше десяти років, розглядаються колегіально судом у складі трьох суддів, якщо підсудний заявив клопотання про розгляд справи в такому складі; (в) у виді довічного ув’язнення, розглядаються судом у складі двох суддів і трьох народних засідателів (а після створення суду присяжних розглядатимуться колегіально суддею із залученням присяжних).

Колегіальний розгляд справи є однією з гарантій повного, всебічного й об’єктивного розгляду справ, постановлення законного, обґрунтованого і справедливого вироку.

Цивільні справи в суді першої інстанції розглядаються суддею одноособово. А в справах щодо (а) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної осо­би недіє­здатною і поновлення цивільної дієздатності фізич­ної особи, (б) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, (в) усиновлення, (г) надан­ня особі психіатричної допомоги в примусовому порядку, (д) обов’язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу — розгляд справ провадиться судом у складі одного судді і двох народних засідателів.

Перегляд цивільних справ у апеляційному порядку здійснюється колегією у складі трьох суддів, а в касаційному — колегією у складі п’яти суддів.

У колегіальному складі — трьох суддів — розглядаються в суді першої інстанції деякі адміністративні справи, зокрема, справи за скаргами на рішення Центральної виборчої ко­місії по виборах Президента України.

Господарські справи в судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово. Але будь­яка справа залежно від її категорії і складності може бути розглянута судом колегіально у складі трьох професійних суддів.

В апеляційній і касаційній інстанціях справи розглядаються судом тільки колегіально — у складі не менше трьох професійних суддів. Справи у Верховному Суді України розглядаються складом відповідних судових палат.

Конституційний Суд України здійснює судочинство колегіально — повним складом суду.

При розгляді справ у колегіальному складі професійних суддів усі судді мають рівні з головуючим права, і судове рішення вважається прийнятим за умови, якщо за нього проголосувала більшість суддів.

14. Залучення народних засідателів і присяжних до виконання обов’язків у суді.

Народні засідателі залучаються до здійснення правосуддя в порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, окрім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатої за їх участі. Народні засідателі у здійсненні правосуддя спеці­а­лізованими судами участі не беруть.

Порядок відбору присяжних для розгляду справи та принесення ними присяги визначатимуться процесуальним законом. Мета процесу відбору присяжних полягає в досягненні випадкового характеру вибору кандидатів у колегію присяжних. Відбір присяжних має здійснюватися або ручним, або автоматизованим методом випадкової вибірки кандидатів із загального списку.

Письмове запрошення для участі у здійсненні правосуддя має бути надіслано судом народному засідателю або присяжному не пізніше ніж за два тижні до початку судового засідання. У запрошенні зазначаються права та обов’язки відповідно народного засідателя та присяжного, перелік вимог щодо народних засідателів та присяжних, а також підстави для звіль­нення їх від виконання вказаних обов’язків.

Суд, який запрошує народного засідателя чи присяжного, повинен письмово повідомити про це керівництво підприєм­ства, установи, організації за місцем його роботи не пізніш як у двотижневий строк до початку судового засідання.

Керівник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності зобов’язаний звільнити народного за­сідателя або присяжного від роботи на час виконання ним обов’язків у суді.

Відмова у звільненні від роботи розцінюється як неповага до суду і тягне передбачену законом відповідальність винних посадових осіб.

Процедура добору

народних засідателів та присяжних у суді має вирішальне значення для формування неупередженої, об’єктивної колегії присяжних, що відповідає усім вимогам закону.

Необхідною умовою об’єктивності народних засідателів і присяжних є відсутність їх поінформованості про обставини справи. Якщо ж хтось із кандидатів у народні засідателі або присяжні виявить свою поінформованість про обставини справи або про це стане відомо з відомостей, наданих іншими особами, то суддя повинен вирішити питання про звіль­нення народного засідателя або присяжного від участі у розгляді справи.

Після того як це питання вирішено, головуючий повинен установити наявність передбачених законом причин для звільнення кого­небудь із присяжних від участі у розгляді справи. Громадяни, які з’явилися, мають право вказати на поважні причини, що перешкоджають їм виконувати обо­в’язки присяжних, а також заявити самовідвід. Кожному з присяжних, що з’явилися, прокурором, а також потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем та їх представниками, підсудним і його захисником може бути заявлено відвід.

15. Участь народу в здійсненні правосуддя

Відповідно до Конституції України (статті 124 і 127) та статей 65-72 Закону України «Про судоустрій України» правосуддя відправляють професійні судді й у визначених законом випадках - народні засідателі та присяжні.
Народні засідателі беруть участь у здійсненні правосуддя в апеляційних судах, їх обирають із числа громадян України, які на день обрання досягли 25-річного віку й постійно проживають на території, на яку поширено юрисдикцію відповідного суду.
Присяжним може бути громадянин, який досяг 30-річного віку. Законом України «Про судоустрій України» встановлено обмеження щодо осіб, яких не може бути включено до списків народних засідателів або присяжних, а саме:
- визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;
- які мають хронічні, психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків народного засідателя;
- щодо яких провадять дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не погашену судимість;
- депутати всіх рівнів, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, державні службовці апарату судів, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, адвокати, нотаріуси (ст. 66).
Строк, на який народних засідателів закликають до виконання обов'язків у суді, визначає Закон України «Про судоустрій України». Його встановлюють не більш як місяць на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд судової справи, початої з їхньою участю (ст. 71 Закону).
На час виконання обов'язків у суді на народних засідателів поширено гарантії незалежності й недоторканності суддів.
Суд присяжних - це вже абсолютно нова інституція. Процесуальний закон надаватиме обвинуваченому в кримінальній справі право вибору - вимагати, щоб його справу слухав суд присяжних (чи суд у складі виключно професійних суддів). Відповідні питання будуть погоджувати під час проведення попереднього засідання суду.
Коли справу слухає суд за участю народних засідателів, тоді суддя й народні засідателі разом розглядають справу від початку судового засідання й до винесення рішення по суті. Вони разом ідуть до нарадчої кімнати, ухвалюють і оголошують процесуальні акти, тобто діють як звичайний суд. Натомість суд присяжних функціонує в зовсім інший спосіб. «Присяжні будуть відокремлені від головуючого і оцінюватимуть докази та виноситимуть вердикт про винуватість чи невинуватість підсудного. Але перед видаленням присяжних до нарадчої кімнати суддя має дати їм настанови з приводу юридичної фабули справи та відповідних правових питань. Причому він має зробити це ненав'язливо, щоб не визначати наперед волевиявлення присяжних». Процесуальний порядок функціонування суду присяжних ще не визначено.