Період другої чверті 18 ст

Жіноче взуття рококо початку епохи прикрашають так само, як плаття, вишивками, мереживами, страусовим пір'ям, стрічками, розетками та ін., оскільки в більшості випадків взуття виглядало з-під сукні і грало важливу роль в композиції костюма. Туфлі роблять із кольорової шкіри, або блискучого атласу. При громіздкому силуеті костюму необхідні були туфлі на високих каблуках, щоб створювалося враження легкості та нестійкості. Форма туфлі вузька ( на початку епохи рококо ), з гострим носком і високим каблуком (популярна форма каблука – каблук Помпадур, високий, приталений і злегка розширений донизу) Взуття стає цілком самостійною частиною костюма й сигналізує про статок свого власника і навіть його характер.

Жіночі туфлі на каблуці (XVIII ст.)

Конструкції початку періоду рококо – закриті туфлі (типу напівчеревиків) з високим язичком та застібкою на підйомі, та мюлі з відкритою п’ятковою частиною. Переважали напівчеревики язикового крою (типу лоафер) з високим язичком і з черезподйомними ременями на ґудзиках, на пряжках або на зав'язках. Також популярна конструкція туфель, що нагадує туфлі з Т-подібним ремінцем.

У домашньому носінні мають місце мюлі на каблуці муль.

Наприкінці XVIII ст. у жіночому взутті, представленому туфлями на високих каблуках, виникає строга класифікація кольору: чорне взуття вважалося парадним, коричневе призначалося для прогулянок, червоне й біле було привілеєм знатних дам.

Для жіночого взуття тканина була набагато більш популярна, ніж для чоловічого. Матеріали для ошатного та домашнього жіночого взуття були аналогічні матеріалам сукні – атлас, парча, шовк. Використовувалася також м'яка шкіра. Хоча взуття з верхом із тканини часто мало світлу шкіряну підкладку.

Форма взуття початку періоду: форма носкової частини загострена і вигнута, актуальний каблук Помпадур