У підході до визначення цілей навчання майже не існує розбіжностей

Як правило у всіх зазначених вище державних документах виділяється 4 види цілей: s комунікативна,

s освітня,

s виховна,

s розвиваюча.

Певні розбіжності мають місце у змісті складових кожної із цілей, бо саме завжди цих змін, уточнень відбувається реакція на актуальні тенденції мовної політики в країні, на розвиток методики навчання іноземних мов.

У запропонованій класифікації цілей навчання іноземних мов і змістовних кожної із цілей використано підхід авторів Панової Л.С. і інших (Методика навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах, К.2010), в якому інтегровані сучасні тенденції.

Практична мета:

(комунікативна мета) зміст цієї мети зосереджена у терміні з більш широким сучасно обумовленим

змістом «комунікативна компетенція» (складові якої представлені в таблицях).

Практичне володіння ІМ означає формування певного рівня комунікативної компетенції, достатнього для

здійснення міжкультурного спілкування у чотирьох видах мовленнєвої

діяльності: Ÿ аудіюванні;

Ÿ говорінні;

Ÿ читанні;

Ÿ письмі;

Реалізація практичної мети конкретизується: s тематикою спілкування (сфери спілкування);

s мовним матеріалом – знання і мовні вміння;

s ступенем навчання;

s типом загальноосвітнього середнього закладу.

Освітнямета: реалізується за трьома напрямками

v отримання та засвоєння знань про побудову (систему) іноземної мови, її

особливості, відмінності від рідної мови;

Філологічний напрямок v створення відповідної системи нових лінгвістичних понять, за допомогою

передбачає здійсненняяких сприймають дійсність;

наступних процесів: v формування вмінь спостереження за іншомовними явищами, аналізу та

порівняння іншомовних явищ із явищами рідної мови;

v усвідомлення ролі і функцій іноземної мови у навчальному процесі та суспільстві.

§ засвоєння учнями країнознавчих знань про культуру країни, мову якої

вивчають (історія, географія, мистецтво, економіка, державна символіка);

§ засвоєння учнями лінгвокраїнознавчих знань про особливості мовленнєвої

та не мовленнєвої поведінки носіїв мови (сучасні кліше, вирази, які є

найуживанішими у типових ситуаціях, та норм поведінки);

§ ознайомлення учнів із дитячою та молодіжною субкультурами країни,

мову якої вивчають (життєві ідеали іншомовних ровесників, їхні інтереси,

Соціокультурний напрямок улюблені заняття та ігри, теми спілкування, уподобання в музиці, одязі,

формує такі процеси: літературі, і інші;

§ усвідомлення національної культури власного народу, її ролі та вкладу у

світову культуру;

§ зіставлення та порівняння національних культур і залучення учнів до діалогу

культур;

§ формування вміння представляти культуру своєї країни засобами іноземної

мови, поводити себе адекватно до соціокультурних особливостей чужої країни;

§ задоволення особистісних інтересів учнів у різних сферах діяльності.

s вміння самостійно працювати з різноманітними засобами навчання

(підручником, робочим зошитом, книжкою для читання,

Загальнонавчальний напрямок, мультимедійними засобами, словниками і довідковою літературою);

який дає можливість s працювати з текстом;

формувати і розвивати: s вести записи у словнику;

s працювати в різних режимах роботи та контролю.

Формування вмінь самостійної роботи над мовою відбувається спочатку під керівництвом вчителя на уроці, згодом цей процес здійснюється у домашніх умовах. Так зростає автономія учня – здатність суб'єкта самостійно здійснювати діяльність учня – свідомо і активно керувати нею.

Розвивальна мета передбачає розвиток та удосконалення наступних психічних процесів і здібностей учнів:

Ø мовленнєвих здібностей учнів: гнучкість артикуляційного апарату, фонематичний слух, здатність до імітації, мовний здогад, логічне викладення думок, відчуття мови та стилю;

Ø психічних процесів, пов'язаних із мовленнєвою діяльністю: обсяг довготривалої та оперативної пам'яті, увага, уява, операції мислення;

Ø інтелектуальних здібностей учня: уміння здійснювати проблемно-пошукову діяльність, переносити знання, навички, уміння перекладати з рідної мови на іноземну мову з одних видів мовленнєвої діяльності на інші;

Ø соціальних здібностей учнів: тобто здатності й готовності учнів до спілкування на міжкультурному рівні;

Ø навчальної мотивації школярів через усвідомлення актуальності й престижу вивчення іноземної мови,важливості навчальної діяльності, через різноманітні активні методи і прийоми навчання, комунікативних ситуацій, цікавий навчальний матеріал та його новизну, можливість застосування знань, набутих раніше.

Із набуттям позитивного досвіду у вивченні іноземної мови у школі в учнів виникає або розвивається інтерес і бажання до самоосвіти в галузі іноземних мов та культури.

Виховна мета навчання іноземної мови спрямована на формування учнів позитивних особистісних рис характеру змісту навчання. На уроках і при проведенні позакласних заходів з ІМ вчитель може і має:виховувати в учнів: толерантність, відкритість, готовність до спілкування, повагу до народу, мову якого вивчають, та його культури, позитивне ставлення до іноземної мови як елементу культури народу і засобу передавання її іншим, почуття патріотизму-любові до своєї Батьківщини, доброзичливість, привітність, ввічливість, увагу та повагу до співрозмовника як складові культури спілкування, естетичні та художні смаки, загальнолюдські моральні цінності:добробуту, гуманність, чуйність, порядність, старанність, волю, дисциплінованість у праці.

Успішність формування зазначених цілей – практичної, освітньої, розвиваючої і виховної мети обумовлюється наступним: