Гносеологічний аспект видобування знань

Гносеологія — це розділ філософії, пов'язаний з теорією пізнання, або теорією відображення дійсності у свідомості людини. Гносеологічний аспект (A3) видобування знань поєднує методологічні проблеми одержання нового наукового знання, оскільки при створенні БЗ експерт часто вперше формулює деякі закономірності, які до цього моменту складали його особистий досвід. Інженерія знань як наука, якщо можна так виразитися, двічі гносеологічна — спочатку дійсність відбивається у свідомості експерта (M1), а потім діяльність і досвід експерта інтерпретуються свідомістю інженера зі знань (М2), що служить вже основою для побудови третьої інтерпретації (Р) — поля знань інтелектуальної системи. Процес пізнання, за суттю, скерований на створення внутрішньої репрезентації навколишнього світу у свідомості людини.

Якщо описати процеси 12 і 13 в термінології, введеній на початку розділу, то ми маємо справу з перетворенням експертного знання і теоретичного (книжного) досвіду Z1 в полі знань Z2, яке є матеріалізацією моделі світу М2 інженера зі знань.

У процесі видобування знань аналітика, в основному, цікавить компонент Z1, пов'язаний з неканонічними індивідуальними знаннями експертів, оскільки предметні області, що вимагають саме такого типу знань, вважаються найбільш сприйнятливими до впровадження інтелектуальних систем. Ці області зазвичай називають емпіричними, оскільки у них накопичений великий обсяг окремих емпіричних фактів і спостережень, тоді як їх теоретичне узагальнення — питання майбутнього.

Якщо вважати, що інженер зі знань витягає тільки фраґмент Z1', тобто частину із системи знань експерта Z1, то його завдання, по-перше, старатися, щоб структура Z1' відповідала Z1, і, по-друге, щоб Z1' якомога повніше відображала Z1.

Пізнання часто супроводжується створенням нових понять і теорій. Іноді експерт породжує нові знання прямо в ході бесіди з аналітиком. Така ґенерація знань корисна і самому експертові, який до того моменту міг не усвідомлювати ряд співвідношень і закономірностей предметної області. Аналітикові може допомогти тут і інструментарій системної методології, що дозволяє використовувати відомі принципи логіки наукових досліджень, понятійної ієрархії науки. Ця методологія змушує його завжди прагнути за часткою побачити загальне, тобто будувати ланцюжки.

Гносеологічний ланцюжок: факт ® узагальнений факт ® емпіричний закон ® теоретичний закон.

Не завжди вдається дійти до останньої ланки цього ланцюжка, але вже саме прагнення до руху буває надзазвичай плідним. Такий підхід повністю узгоджується із структурою самого знання, яке має два рівні:

1. емпіричний (спостереження, явища).

2. теоретичний (закони, абстракції, узагальнення).