Концепція допустимого (прийнятного) ризику

Традиційно техніка базується на концепції, щоб будь-якою ціною не допустити жодної аварії чи катастрофи. Хоча така концепція гуманна, але, як показує практика, не відповідає законам техносфери, досягти її неможливо тому, що в діючих системах нульового ризику не буває. Визначають ризик, що пов’язаний з виробничою обстановкою – «системний ризик» і ризик, пов’язаний із станом організму – «особистий ризик»

Системний ризик – це ступінь небезпеки виробничої системи, це прояв схильності системи до виникнення небезпечних ситуацій. Елементами системи є: машини, інструменти, люди та ін. Вихід з ладу чи неправильне функціонування одного елемента системи може мати вплив і ускладнювати інші елементи.

Небезпеку в цілому, як і всю ступінь ризику, неможливо повністю усунути. Ступінь ризику існуючих небезпек може бути знижено оптимальними програмами по забезпеченню безпеки, але ніколи не зведеним до нуля. Сучасний світ відкинув концепцію абсолютної безпеки і перейшов до концепції прийнятного ризику.

Сутність цієї концепції полягає в тому, щоб суспільство погодилось з допустимим ризиком.

Прийнятний (допустимий) ризик – це компроміс між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Поєднує в собі технічні, економічні, соціальні і політичні можливості держави

В Україні концепція допустимого ризику не розроблена. Дехто її критикує за антигуманний підхід до проблеми безпеки. Насправді прийнятний ризик на 2-3 порядки вище фактичного.

Перехід до прийнятного ризику дасть можливість підвищення безпеки техносфери і можливість розподіляти кошти в напрямках:

1. На вдосконалення технічних систем і об’єктів.

2. На підготовку фахівців.

3. На ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій

Для цього необхідно мати банк даних: спеціальний аналіз, обґрунтовані дані по галузям, регіонам на національному та міжнародному рівні.

Управління ризиком включає методи: технічні, організаційні, адміністративні, економічні.

В основі управління ризиком лежить методика порівняння втрачених коштів і отримання переваг від його зниження.

Ризик можна визначати:

• ретроспективно з даних аналізу про нещасні випадки;

• перспективно, шляхом врахування об’єктивних та суб’єктивних передумов виникнення його до того, як скоїлась подія (при модернізації виробництва).

Фактори ризику, якими супроводжується предметна діяльність:

1. Відсутність відповідних засобів (інструментів, механізмів, матеріалів, які необхідні для виконання завдання).

2. Недостатня надійність технічних систем (інструменти, матеріал чи обладнання раптово стають непридатними для використання).

3. Недоліки в проектування робочих місць, обладнання (важке їх використання).

4. Особисті фактори (недостатні знання виконання завдання, помилки при проведенні інструктажу, погане навчання, небезпечна поведінка під час роботи).

5. Неповне виконання елементів завдання (елемент не виконується вчасно чи виконується з помилками).

6. Небезпечні ситуації, що не залежать від завдання (погані умови праці, відсутність чи несправність засобів індивідуального захисту).