2015-09-07
1731
Безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають підходящої роботи, заробітку (трудового доходу), зареєстровані у державній службі зайнятості та отримують відповідну грошову допомогу, дійсно шукають роботу та здатні приступити до неї.
Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлена переважанням пропозиції праці над попитом на неї.
Безробітні, у визначенні МОП, - це особи у віці 15 - 70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних 2 тижнів. До цієї категорії належать також особи, що навчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють
|
|
|
Фрикційне безробіття – найбільш розповсюджений тип безробіття. навіть у випадку економічного росту існує деякий потік людей, що змінюють одне місце роботи на інше, що переїжджають з одного місця на інше, шукають роботу після закінчення навчання або ж роботи за контрактом. Період пошуку нової роботи і викликає фрикційне безробіття.
Сезонне безробіття – найменш гостре з усіх видів безробіття. деякі види виробництв мають сезонний характер: високий попит на робочу силу в окремі періоди року і незначний попит в інші періоди.
Структурне безробіття – виникає на базі зсувів у структурі попиту на окрему продукцію і технології виробництва. В результаті цього робоча сила за своїми професійно-кваліфікаційними характеристиками перестає відповідати відповідним новим вимогам і не може використовуватись.
Циклічне безробіття – безробіття, що викликане спадом виробництва, тобто фазою економічного циклу.
Приховане безробіття – та чисельність працівників, яка стала зайвою і зв’язку зі спадом виробництва або структурними змінами у ньому, але продовжує формально рахуватись зайнятою, і яка за певних умов буде або вивільненою і поповнить відкритий ринок праці, або перейде до категорії ефективно зайнятих.
Основні показники названих соціально-економічних явищ можна поділити на дві групи:
1) абсолютні, які відображають розміри, обсяг зайнятості й безробіття, відображаючи чисельністьвідповідно зайнятих і безробітних;
2) відносні, які показують рівень поширеності в суспільстві певного явища, відображаючи частку відповідної категорії відносно усього (або певної більшої категорії) населення.
|
|
|
Безробіття характеризується двома основними показниками: рівнем і тривалістю.
Рівень безробіття – основний показник, що дає узагальнене уявлення про стан ринку праці в даний момент часу і про зміни, що відбулись на ньому за певний період часу. Визначається рівень безробіття Рб(t) у процентах за станом на початок (або кінець) періоду відношенням чисельності осіб, що мають на відповідну дату статус безробітного Б(t) до чисельності економічно активного населення на цю ж дату Ча(t): Рівень безробіття розглядається як один з найважливіших соціальних індикаторів розвитку економіки.
Тривалість безробіття характеризує середній час перерви в роботі.
Кількість безробітних - це абсолютний показник безробіття, що вказує на його розміри. Чисельність безробітних (Чб) — це абсолютний показник безробіття, що відображає його розміри.
Природний рівень безробіття - це той мінімальний рівень в цьому суспільстві, який неможливо зменшити і який відповідає поняттю повної зайнятості. На сьогодні цей рівень коливається в різних країнах від 3 до 7%.
