Фіскальна політика та її знаряддя. Різновиди фіскальної політики: дискреційна і недискреційна фіскальна політика

Фіскальна або бюджетно-податкова політика - це заходи уряду, спрямовані на зниження безробіття чи інфляції та досягнення природного обсягу виробництва через зміну державних видатків, рівня оподаткування або через одночасне поєднання обох цих заходів. До фіскальної політики відносять:

тільки такі зміни видатків і податків у державному бюджеті, які не змінюють масу грошей в обігу.

Основними функціями фіскальної політики є:

• вплив на стан господарської кон'юнктури;

• перерозподіл національного доходу;

• нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм.

Фіскальна політика особливого значення набуває в перехідній економіці.

Розрізняють два види фіскальної політики: стимулюючу (дискреційну) та стримувальну (рестрикційну). Стимулююча політика спрямована на підтримання високих темпів економічною зростання та досягнення високого рівня зайнятості. Для її проведення уряд збільшує видатки, зменшує податки або певним чином поєднує обидва ці заходи. Це збільшує інвестиції та зменшує безробіття. За стримувальної політики уряд прагне знизити рівень інфляції через підвищення податків, скорочення державних видатків чи поєднання обох цих заходів.

Недискреційна фіскальна політика - це політика автоматичних стабілізаторів (трансфертів, податків). Величина податків і трансфертів змінюється автоматично в разі зміни доходу, а це є важливим чинником стабілізації економіки.