Предмет економічної теорії надзвичайно складний і багатогранний, так само, як складна, багатогранна і динамічна економічна життєдіяльність людини. Економічна теорія, вивчаючи реальні економічні процеси, сама перебуває у постійному пошуку і розвитку, предмет її дослідження змінюється й уточнюється. Ось деякі визначення предмету економічної теорія, дані представниками різних шкіл:
– Вчення про закони домашнього господарства, домоводства (Давньогрецькі та давньоримські мислителі)
– Наука про створення, примноження (Меркантилісти, фізіократи, класична політична економія)
— сферу індивідуальних і суспільних дій людей, що найтіснішим чином пов'язана зі створенням і використанням матеріальних основ добробуту(А. Маршалл)
— дії людей у процесі вибору обмежених ресурсів для виробництва різних товарів; (П. Самуельсон)
— вивчення поведінки людей як зв'язку між метою та обмеженістю засобів, що можуть мати альтернативні шляхи застосування; (Дж. Робінсон)
Як бачимо, формування предмета економічної теорії представники традиційних шкіл пов'язували з примноженням багатства, економічними законами, виробничими відносинами між людьми, а сучасні західні економісти — з проблемами "рідкісності", "обмеженості ресурсів та ефективності використання їх", "альтернативності вибору" тощо. Економічна теорія — творча наука, яка постійно збагачується новими знаннями, предмет її дослідження розширюється й уточнюється. Сучасний розвиток економічної теорії характеризується такими рисами:
|
|
— різновекторністю наукової творчості, структури й методів пізнання, що допускає множинність і синтез теоретичних концепцій та наукових ідей;
— відмовою від загальнообов'язкових критеріїв істинності та від теорій, що претендують на універсальність;
— взаємовпливом і толерантним змаганням ідей та пізнавальних підходів, що розширює можливості бачення взаємодоповнюючих істин у суперечливих міркуваннях;
— впровадженням в економічних дослідженнях нової перспективної методології аналізу, заснованої на синергетичному підході.
Узагальнюючи сказане, можна так визначити предмет економічної теорії в політекономічному аспекті.
Економічна теорія — це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб'єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.
Економічна теорія в широкому розумінні включає такі розділи: основи економічної теорії політекономія), мікроекономіка, мезоекономіка, макроекономіка, мегаекономіка.
|
|
Отже, ця наука, з одного боку, покликана вивчати реальні факти, з'ясовувати причинно-наслідкові зв'язки в економічній системі, з іншого, — давати рекомендації щодо її вдосконалення з метою ефективнішого використання наявних ресурсів і досягнення на цій основі вищого рівня задоволення суспільних потреб. Таким чином, економічна теорія виконує не тільки пізнавальну, а й прикладну функцію.
Економічна наука – наука суспільна. Це значить, що поряд з іншими аналогічними науками вона досліджує зв’язки і відносини між людьми та поведінку людини в суспільстві. Разом з тим, на відміну від соціології та філософії, вона розглядає не суспільство в цілому, а лише сферу його господарського життя, тобто, господарські зв’язки та економічну поведінку людей. Якщо конкретизувати, то економічна теорія займається такими питаннями, як організація і регулювання економіки, ціноутворення та грошові доходи, безробіття та інфляція, бідність та нерівність, надмірні воєнні витрати та забруднення навколишнього середовища й багатьма іншими проблемами суспільних відносин, що виникають в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання життєвих благ. Але всі ці питання є відображенням головної економічної проблеми – проблеми отримання достатньої кількості благ за мінімуму виробничих затрат.
Економіка - це будь-яка діяльність людей, пов’язана з забезпеченням матеріальних умов життя.
Економіка як наукова дисципліна складає цілу систему. В цій системі можна виділити два основні напрямки:
Економічну теорію, яка є загальнотеоретичною базою для усіх економічних наук.
Конкретні економічні науки, які вивчають ті чи інші окремі галузі господарського життя суспільства, наприклад, економіку певної галузі національного господарства, сферу фінансів тощо.