Оскільки феодальне господарство у своєму розвитку пройшло три стадії —
ранню, розвинену і пізню, то й відповідно відбувалося поетапне піднесення ремесла.
На ранній стадії панувало натуральне господарство. Виробники в основному
задовольняли власні потреби та потреби свого феодала. Економічна діяльність
людей виявлялася в синтезі ремесла та сільського господарства. Останньому
належала провідна роль. Досягнення промислового виробництва практично не були
успадковані "варварськими" народами.
Виготовлення зброї і заліза, посуду, одягу тощо при аграрному виробництві
мало допоміжне значення. Поступово сформувалася домашня промисловість —
систематичне виробництво певними групами сільського населення товарів на
замовлення та продаж.
До перших галузей ремісничої діяльності належать: залізодобувна,
гончарство, ювелірна справа. З'явилися ремісники-професіонали, спеціалісти. Вони
мали земельні наділи, за які платили феодалу чинш або виконували певні
повинності. Однак основним засобом існування для них залишалась реміснича
|
|
діяльність.
Відомі три організаційно-виробничі центри селянського ремесла:
1) замок сеньйора, 2) село, 3) господарства окремих селян, у яких
виготовлялася більша частина продукції.
Ремісників-професіоналів було небагато, а тому левову частку промислових
товарів залежні селяни продукували для себе і своїх сеньйорів. Внаслідок
аграризації та натуралізації економіки європейські міста занепали. Вони залишилися
адміністративними, політичними та культурними центрами.
У VIII —Х ст. торгові та ремісничі функції міст почали зростати. З XI ст. в
економічному житті Західної Європи почався період урбанізації — 1) відродження
античних міст (Рим, Неаполь, Париж, Генуя, Ліон, Лондон, Бонн) і 2) утворення
нових міст (Гамбург, Любек, Лейпціг, Магдебург), зростання їхнього
господарського значення. Головною причиною цього було економічне