Піднесення, що призвело до занепаду натурально-господарських форм

виробництва: 1. Сеньйоріальне ремесло вичерпало себе і феодальне помістя не

могло розв'язати свої промислові проблеми. 2. Успіхи сільського господарства

зробили можливим існування частини населення, яке могло не займатися

сільськогосподарським виробництвом. 3) Ремісники переводилися на оброк. Вони

покидали помістя і селилися на перехресті доріг у торгових містечках біля стін

замків і монастирів. Поступово ці поселення перетворювалися на міста.

Отже, відокремлення ремесла від сільського господарства, розвиток товарних

відносин стимулювали виникнення міст як центрів ремесла і торгівлі.

З кінця XI ст. зростанню і процвітанню їх сприяли хрестові походи, які

активізували розвиток західноєвропейської торгівлі. Крім старих римських центрів,

середньовічні торговопромислові міста перебували під владою феодалів, які були

зацікавлені у їхньому виникненні на своїх землях, через те що мита і податки з них

приносили немалі прибутки. Система феодальної земельної власності міцно

прив'язувала торгово-промислові центри до землевласника, а самі міста певною

мірою повторювали структуру феодального помістя.

Значну частину площі міста займав замок з господарськими і громадськими

будівлями. Феодал постійно перебував у місті. При ньому перебувала значна

кількість воїнів і слуг, яким роздавали земельні ділянки. Решта землі, як правило,

належала церкві. Багато міських жителів працювали в сільськогосподарському

виробництві. Як сільські ремісники, вони відбували всі феодальні повинності.

Феодали мали певні обов'язки: вони повинні були захищати місто, його

жителів від посягань інших сеньйорів або зовнішніх ворогів.

У XI ст. зовнішня небезпека майже повністю зникає і феодали втрачають своє

значення як захисники міст. Це призвело до надзвичайного загострення протиріч

між міщанами і феодалами. У країнах Заходу вони вирішувалися наприкінці XI—

XIII ст. в ході так званих комунальних революцій, внаслідок яких

1) міста добилися незалежності та самоврядування.

2) Утворювалися міста-комуни або міста-держави, які мали власні управління

(виборний муніципалітет на чолі з мером), суд, фінанси, військове ополчення.

3) Виникли міське і ринкове право.

4) Всі повноправні міщани були вільними, користувалися майновими і

політичними правами.

5) Міста мали різні пільги та привілеї. Існували гарантії купецької власності,

встановлювалися ярмаркові правила.

Західноєвропейські міста були невеликими за розміром та населенням, оточені

високими мурами, валами, ровами, наповненими водою. У центрі міста на ринковій

площі знаходилася ратуша — адміністративний осередок. Тут проходили ярмарки,

святкування, забави, всеміські збори, а також публічні страти злочинців. Від

центральної площі на всі сторони розходилися головні дороги. У містах жили

ремісники, купці, люди вільних професій (художники, лікарі, аптекарі, друкарі).

Інтенсивний розвиток ремесла в XII—XIII ст. сформував цеховий лад у містах.

Ремісничі об'єднання зростали в запеклій боротьбі з феодалами.

Функції цехів:

- головна функція цеху виробнича. Цех організовувався лише за професійними

ознаками (шевський, ковальський, кравецький, ювелірний). Цехи складалися з

майстерень певного профілю, які розташовувалися по всьому місту.

- організаційна. Члени цеху збиралися в церкві або ратуші, вирішуючи

важливі проблеми. Кожний цех мав свій статут. Документ узаконював,

регламентував не тільки виробничі, духовні, а й моральні засади життя ремісничого

колективу.

- військова. Члени цеху були і воїнами, які захищали ділянку оборонного муру

або вежі.

- управлінська. Разом з купцями та іншими станами ремісники демократично

управляли містом. Адміністрація мала відкрите антифеодальне спрямування.

У містах склалася ієрархія на зразок сільської общини. Майстри пригнічували

підмайстрів, ремісників. Для того щоб стати повноправним членом цеху (майстром),

треба було пройти стаж учнівства (3 — 7 років), скласти складний іспит. Цехи мали

сувору регламентацію: переслідували позацехових ремісників (партачів),

обмежували виробництво, щоб уникнути будь-якої конкуренції. Наприклад,

виробництво продукції дозволялося лише при денному світлі, продукція повинна

була мати певні параметри. Для запобігання конкуренції інших міст треба було

заповнити міський ринок доброякісними товарами.