Господарство країн Західної Європи та Америки

В XVIII ст. в еволюції європейської цивілізації відбувся перехід від

феодального до індустріального суспільства. Перехідна епоха полягала у розкладі

феодального господарства і генезі основних ознак індустріального суспільства, яке

внаслідок промислового перевороту в Англії і Французької буржуазної революції

(1789—1794 pp.) перетворилося на панівний клас. Значну роль у процесі генези

індустріальної цивілізації відіграли буржуазні революції в Північній Америці

(1775—1783 pp.), Франції (1789—1794 pp.). З 1707 p., після укладення унії з

Шотландією, Англія дістала офіційну назву Великобританія.

Розвиток США. У XVI ст. розпочалася колонізація європейцями Пн.

Америки. В цьому досягла успіху насамперед Англія, яка створила на

Атлантичному узбережжі 13 колоній.

Причини війни за незалежність:

- Перед війною за незалежність в колоніях сформувалося ранньобуржуазне

суспільство з пережитками європейського феодалізму і рабства.

- Англія гальмувала розвиток колоній. Управляла ними англійська влада. Так,

в англійському парламенті не було представників колоній, тому закони про колонії

мало стосувалися місцевих жителів.

- Створювалися перешкоди для розвитку фермерського господарства: кращі

землі належали англійцям, підтримувалося дворянське землеволодіння.

- Англійський уряд прагнув затримати розвиток тих галузей, які створювали

конкуренцію для англійської промисловості: 1) торгівля з іншими країнами

дозволялася лише через англійських купців, 2) колонії були ринками збуту,

джерелами сировини і грошових багатств для Англії.

Наслідки війни за незалежність:

- У 1776 p. було проголошено створення незалежної федеральної держави

Сполучених Штатів Америки.

- Війна одночасно була і буржуазною революцією.

- Вона знищила маєтки феодального типу, "квіт-ренту" за оренду землі,

конфіскувала і розподілила землі прихильників Великобританії (роялістів).

- Сформувався фонд державних земель на Заході, що створило сприятливі

умови для розвитку фермерських господарств.

- Революція прискорила розвиток промисловості та торгівлі.

- До влади прийшла буржуазія разом з рабовласниками.

- Плантаційне господарство і рабство збереглися на півдні країни.

У Франції протягом XVIII ст. зберігалося велике землеволодіння, яке

втратило умовний характер. Людина будь-якого статусу могла нею володіти та

розпоряджатися без обмежень. Зміцнилася спадкова цензива. Грошова земельна

рента досягла 20—25% від урожаю зерна. Доменіальні землі феодали здавали в

оренду. На 2/3—3/4 території Франції була поширена оренда за половину врожаю.

Крім того, селяни платили натуральну ренту, десятину та мито за купівлю землі (5—

8 % її вартості), обробляли дворянські землі, виконували будівельні роботи. У XVIII

ст. почався процес обгороджування альменд, половину яких привласнили сеньйори.

Аграрне законодавство якобінців під час французької революції перетворило

селянина на дрібного власника індустріального суспільства.

У Франції існувала багата і політичне сильна буржуазія, розвивалася

мануфактурна промисловість, проводилася політика меркантилізму, панував

торговий капітал.

Наслідки революції у Франції 1789 р.:

- декларувала скасування феодального режиму та ліквідувала дворянські

привілеї.

- Знищувалися особисті примуси селян, встановлювалися умови викупу

основних примусів.

- Всім громадянам гарантувалося право на будь-які посади і звання.

- скасували державну регламентацію промислового виробництва, ліквідували

цехи, проголосили свободу торгівлі.

Після повалення монархії, у період правління жирондистів—великої

буржуазії (серпень 1792—травень 1793 p.) аграрне питання не було розв'язано.

Лише з приходом до влади якобінців —середньої та дрібної буржуазії (червень

1793—липень 1794 p.) феодальні відносини було остаточно знищено розподіл

земель громад у тому випадку, якщо цього бажала третина місцевих жителів.

- Виданий декрет про повне знищення феодальних прав дворянства,

ліквідацію боргів селян феодалам, а документи про феодальні права підлягали

привселюдному спаленню.

- Цензиви стали власністю селян без викупу.

- Земля емігрантів конфісковувалася і продавалася.

- Був виданий декрет про відміну рабства у колоніях.

- За правління якобінців була створена сталеливарна промисловість, 33 заводи

і багато майстерень з виготовлення зброї.

- Розширилося виробництво селітри, пороху, шкір, взуття.

- Конвент (уряд) вважав, що промисловість не повинна бути на бюджеті

республіки і не проводив її націоналізацію.

- У сфері розподілу були встановлені максимум цін і заробітної плати, введена

карткова система на продукти харчування.

- У сільському господарстві освоювалися нові землі, вирощувались нові

культури: капуста, морква, картопля, ріпа, поширювалися агрономічні знання.

- Була запроваджена метрична система мір (метр, кілограм).

- Одночасно якобінський уряд проводив політику збільшення податків,

реквізиції хліба та фуражу, мобілізації робітників промисловості; осіб, зайнятих у

сільському господарстві, торгівлі товарами першої необхідності, заборонив

робітничі організації та страйки. Це викликало незадоволення широких мас і

диктатури якобінців.

Французька революція (1789—1794 pp.) набула загальноєвропейського і

світового характеру. Вона зумовила кінець перехідного періоду та перемогу

індустріального суспільства.

У мануфактурний період торговельний капітал переважав над промисловим.

Головними сферами вкладення капіталів у Великобританії та Голландії були

зовнішня торгівля і морські перевезення. В 1770 p. на інвестиції в англійську

промисловість припадало всього 9% внутрішніх капітальних вкладень, або 0,5%

національного доходу, а в 1790—1793 pp. — відповідно 13 і 7,8%.

На 1792 p. Великобританія мала позитивне торгове сальдо більше ніж у 5млн

фунтів стерлінгів (імпорт — 19,5 млн фунтів стерлінгів, експорт — 24,9 млн фунтів

стерлінгів). Цю торгівлю забезпечували З0470 кораблів, з них лише 3620 були

іноземними. Обсяг зовнішньої торгівлі Великобританії становив 1/5 європейської та

1/7 світової.

Франція не вела такої активної колоніальної торгівлі та експансії. Це було

пов'язано з меншим економічним потенціалом, незаінтересованістю та пасивністю

французької буржуазії. Колоніальні торгові компанії створювалися за ініціативою та

допомогою держави (Ост-Індійська компанія отримала від державного скарбу 90

млн ліврів). Як наслідок Франція програла боротьбу за колонії.

В XVIII ст. завершилося становлення національних ринків, їх розширення та

зміцнення. Це було пов'язано з подальшим відокремленням сільського господарства

від промисловості, розвитком територіального поділу праці, міст і міського

населення, відміною внутрішніх мит, удосконаленням шляхів сполучення.

Найбільшим за обсягом був національний ринок у Великобританії, хоча за

кількістю населення вона поступалася Франції, Іспанії. Визначальну роль у XVIII ст.

відігравало будівництво шосейних доріг і каналів. У 1657 p. було створено

генеральний поштамт для всієї країни. У кінці XVIII ст. обсяг його становив

приблизно 40—60 млн фунтів стерлінгів на рік, або 4—6 млн прибутку (обсяг

зовнішньої торгівлі на рік — у середньому 20 млн фунтів стерлінгів). Зв'язок між

різними регіонами країни забезпечувався завдяки періодичним ярмаркам,

подорожуючим купцям.

У кінці XVIII ст. Амстердам контролював 3/7 облігацій англійського

національного боргу. Гарантіями були земля, дорогоцінності, державні борги.

У XVIII ст. у діловому світі почав панувати англійський фінансовий капітал. В

1694 p. був утворений Англійський банк, білети якого до 1797 p. обмінювалися на

золото. Формувалися приватні лондонські банки. В 1807 p. їх було 73. У провінціях

з'явилися сільські банки або банки графств: в 1750 p.—13, в 1784 p.—120, в 1800 p.

—370. Вони були депозитними банками, мали право надавати кредит, враховувати

векселі та позики. У 1773 p. була створена Розрахункова палата для компенсаційних

розрахунків між банками.

Отже, банки, на відміну від великих ярмарків, що збиралися кілька разів на

рік, регулярно проводили клірингові розрахунки (залік взаємних вимог та

зобов'язань). Сконцентровані у банках гроші перерозподілялися і

використовувалися у промисловості, торгівлі.

Податкова система. У Великобританії податки становили з промисловості та

сільського господарства в 1715 p.—17%, в 1800 p.—24%. У Франції вони були

нижчими: у 1715 p.—11%, в 1735 p.—17%, в 1770 p.—10%. Однак у Великобританії

переважало непряме оподаткування (70%), у Франції основну частину податків

становили прямі.

Характерною ознакою господарств європейських країн був державний борг.

Постійними боржниками були королі Іспанії. У Великобританії тільки в 1716 p.

англійський державний борг називали національним. Країна була боржником

голландських банкірів. Практикувалися примусові позики у населення. Проте борг

Великобританії ніколи не досягав критичного рівня (подвійної суми національного

доходу). У Франції перед революцією в 1789 p. він становив 3 млрд ліврів, що

зумовило фінансову кризу і зубожіння держави.