Промисловий переворот

Промисловий переворот —це перехід від мануфактури з її ручною

ремісничою технікою до великого машинного фабрично-заводського виробництва,

який забезпечував впровадження у промислове виробництво і транспорт системи

робочих машин, парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі.

У соціальному плані головну роль почали відігравати фабриканти та люди

найманої праці. Завершення промислового перевороту знаменувало остаточну

перемогу індустріальної цивілізації над аграрною (феодалізмом).

Промисловий переворот —це світовий процес, що визначався загальними

законами і одночасно мав свої особливості у кожній країні. Першою його здійснила

Великобританія в останній третині XVIII ст.—середині XIX ст.

Передумови промислового перевороту:

- буржуазна революція вказала шлях швидкому розвиткові індустріального

суспільства.

- Аграрний переворот і політика обгороджування створили резерв робочої

сили, необхідної для розвитку фабричної промисловості. Протягом XVIII ст. було

огороджено 3,3 млн, за два десятиліття XIX ст. — 3 млн акрів землі; без землі

залишилося 1,5 млн селян.

- Економічне життя країни визначав єдиний широкий національний ринок, що

стимулював розвиток промисловості, сільського господарства.

- Мануфактурний процес досяг високого рівня спеціалізації, диференціації,

удосконалилися знаряддя праці. З'явилися спеціалізовані мануфактури для

виробництва знарядь праці.

- Значні кошти, які англійська буржуазія отримувала внаслідок панування у

світовій торгівлі, експлуатації колоній і работоргівлі, вкладалися в промисловість.

Вони забезпечували застосування винаходів, їх швидке поширення.

- Сільське господарство успішно годувало міста і промислові селища.

Одночасно воно було споживачем промислових виробів.

- Великобританія знаходилася в центрі світових торгових шляхів. Доступні

береги і велика кількість рік створювали стабільні господарські комунікації.

Острівне розміщення оберігало країну від спустошливих війн.

- Зростало використання сировинних ресурсів (вовни, кам'яного вугілля,

залізної руди).

- Володіючи найкращим торговим флотом, Великобританія імпортувала

товари з усіх країн світу.

- Промисловий переворот прискорила і конкуренція. Металургія країни

залежала від імпорту заліза з Росії та Швеції. Дешевий індійський ситець

загрожував бавовняній промисловості, для якої технічна база була також потрібна,

щоб завоювати і витіснити з ринків вироби з сукна.

- Політика протекціонізму та меркантилізму англійського уряду створила

політичні передумови для промислового перевороту.

Технічний прогрес передував промисловому перевороту та відбувався в ході

його розвитку. Він почався в текстильній, поширився в металургійній

промисловості, енергетиці, на транспорті. Механік Д. Кей удосконалив ткацький

верстат "летючим човником" (винайдений у 1733 p., але поширився після 1760 p.).

Д. Уайтт у 1733 p. застосував витяжний валик для прядіння. Цей процес

пришвидшився після винаходу прядки "дженні" Д. Харгривсом (1765 p.), на якій

можна було працювати з 16—18 веретенами. В 1767 p. T. Хайс, застосовуючи

витяжні валики, створив прядильний верстат, що працював на водяному двигуні

(ватерна машина). Мюль-машина С. Кромптона (1779 p.), яка поєднала переваги і

принципи роботи прядки "дженні" та ватерної машини. Вона давала тонку, міцну

бавовняну пряжу, що конкурувала з індійською. Механічний ткацький верстат С.

Картрайта підвищив продуктивність праці майже у 40 разів.

У Франції Ж. Жаккар винайшов верстат для виготовлення шовкових

великовізерунчастих тканин (1805 p.), Ф. Жирар — льонопрядильну машину (1810

p.), К. Бертолле відкрив метод відбілювання тканин за допомогою хлору та способи

їх фарбування. Використовуючи метод Леолана, почали добувати соду з морської

солі. У металургії перша піч для виплавлення чавуну на коксі була розроблена А.

Дербі ще в 1709 p. У 1784 p. Г. Корт отримав патент на піч для пудлінгування заліза

(переділ чавуну на ковке залізо). Були освоєні прокатні вальці, що збільшили

продуктивність праці в металургії в 15 разів.

Революціонізуючу роль у розвитку промисловості відігравав винахід парової

машини Дж. Уаттом (1769 p.), удосконаленої в універсальну машину подвійної дії

(1784 p.). Це дало змогу широко використовувати вугілля як основне паливо,

ліквідувало залежність від водяного двигуна, відкрило для промисловості нові

регіони країни. На її основі американець Р. Фултон в 1807 p. створив пароплав,

англієць Дж. Стефенсон в 20-х роках XIX ст. — паровоз.

У 1769 p. англійський підприємець Аркрайт, викравши і запатентувавши

винахід Т. Хайса, побудував першу прядильну фабрику в Кромфорді. Цей факт

знаменував початок промислового перевороту, а бавовна почала визначати ритм

британської економіки XIX ст. в цілому.

Важливим показником успіхів промислового перевороту було поширення

парових машин. У 1782 p. паровий молот з'явився на металургійному заводі, в 1785

p. парова машина була встановлена на бавовняній фабриці. Промисловий переворот

зробив неминучими зміни у засобах транспорту та зв'язку. Були поліпшені

сухопутні шляхи, знайдено спосіб твердого покриття. У 20—30-х рр. XIX ст. почали

використовувати парові машини на залізничному та водному транспорті. Перша

дослідна залізниця Стоктон — Дармінгтон була побудована в 1828 p., а залізниця

між Манчестером і Ліверпулем — у 1829 p., яка мала комерційне значення.

У 50—60-х роках XIX ст. істотною ознакою машинобудування став випуск

засобів виробництва. Промисловий переворот завершився. Промислова революція

змінила економічну географію Великобританії. З'явилися нові промислові райони.

Ланкашир і Манчестер стали центрами бавовняної промисловості, що працювали на

привізній сировині. Бавовна постачалася через Ліверпуль. Другим за значенням

центром бавовняної промисловості був район Глазго. В західному Йоркширі

розвивалася суконна промисловість на місцевій вовні та кам'яному вугіллі.

Південний Уельс, Середня Шотландія, Західний Мідленд були основними центрами

видобування вугілля та важкої промисловості. Лондон з 2,5 млн населення став

світовим банківським і торговельним центром.

Перемога машинного виробництва дала поштовх до формування соціальної

структури індустріального суспільства. Промисловий пролетаріат становив 45,5%

зайнятого населення. Урбанізація перетворила Великобританію на країну міст і

фабричних поселень, 3/4 населення промислових міст становили робітники і

ремісники. В сільському господарстві в 1810 p. було зайнято 35 %, а в 1850 p. — 21

% населення.

Головною особливістю промислового перевороту у Франції був його

порівняно затяжний характер. Почався він пізніше, ніж у Великобританії (1805—

1810 pp.), а завершився у кінці 60-х років XIX ст. У роки Директорії та імперії

Наполеона (1804—1814 pp.) уряд активно підтримував французьку промисловість і

торгівлю, прагнучи створити для неї найбільші переваги. В 1810 p. створено Раду в

справах фабрик і мануфактур, ав 1811 p.— окреме Міністерство мануфактур і

торгівлі. У текстильній промисловості поширилися "дженні", мюль-машини,

верстати Жаккара, машини Жирара. Промислове виробництво зросло в 1,5 раза,

виплавлення чавуну, видобуток залізної руди та вугілля — в 2, продукція

металообробної промисловості, суконної — в 4 рази. Через відсутність англійських

машин загальмувалася механізація виробничих процесів. Це призвело до

уповільнення темпів промислового перевороту.

У період реставрації монархії Бурбонів (1815—1830 pp.) і Липневої монархії

(1830—1848 pp.) промисловий переворот прискорився. Зростали темпи механізації

текстильної промисловості. У 1848 p. у бавовняній галузі працювало 116 тис.

верстатів з 3,5 млн веретен, у шовковій — 90 тис., з яких 2/3 знаходилися в Ліоні —

центрі цієї галузі. Зріс обсяг металургійного виробництва. У 1846 p. половину

чавуну та 2/3 заліза виплавляли з використанням кам'яного вугілля. Його добували

4,4 млн т на рік, імпортували 2— 2,5 млн т. У 30-х роках фабрична промисловість

поширилася у суконному, дзеркальному, керамічному, хімічному виробництвах,

поліграфії. У 20-х рр. XIX ст. зародилося французьке машинобудування. Будували

парові двигуни, машини для текстильної промисловості. Вирішальний етап

промислового перевороту розпочався після революції 1848—1849 pp. Фабричне

виробництво охопило майже всі галузі промисловості: текстильну, металургійну,

хімічну, гірничу машинобудування. В легкій промисловості понад половину

прядильних веретен приводили в рух автоматичні машини або парові двигуни.

Загальний обсяг промислової продукції за 1851—1865 pp. зріс майже у 2 рази,

виробництво чавуну — в 3, виплавлення сталі — у 8 разів. У промисловості і на

транспорті кількість парових двигунів зросла з 7,7 до 27,8 тис. Протяжність

залізниць досягла 17,4 тис. км. Виникло об'єднання власників металургійних

підприємств — "Коміте де Форж" (350 доменних і 1000 пудлінгових печей).

Залізничні товариства об'єдналися в 6 компаній. У 1855 p. в Парижі було

організовано Всесвітню промислову виставку. Проте значну роль в промисловості

продовжувало відігравати ручне виробництво. Переважали невеликі підприємства з

2—4, в металургії — близько 20 робітниками.

Важка промисловість Франції відставала від англійської, німецької,

американської. Таке становище в індустрії значною мірою пояснювалося

пануванням фінансової верхівки, тяжінням банківської системи до лихварства,

біржової спекуляції, державних і зовнішніх позик. Світова економічна криза 1857 p.,

торговий договір з Великобританією (1860 p.), що зменшував або скасовував мито

для англійських товарів, промисловий застій початку 60-х років також призводили

до відставання французької промисловості.

Промисловий переворот у Німеччині почався з великим запізненням— у 30-

х роках XIX ст. Повільність економічного розвитку пояснювалася політичною

роздробленістю німецьких земель, пануванням феодальної системи землеволодіння,

що стримувало формування вільної робочої сили, збереженням цехової системи.

Створення Митного союзу (1833 p.), уніфікація монетного обігу і вагових систем

прискорили формування та розширення національного ринку.