В ІІ пол. ХХ ст

В результаті соціально-економічних перетворень в розвинутих країнах світу

сформувався принципово новий тип економічних взаємовідносин основних

соціальних прошарків (праці, інтелекту, капіталу), відмінний від систем вільної чи

монопольної конкуренції. Відмінними рисами суспільства соціального партнерства

або системи соціального ринкового господарювання є:

1) утвердження значної ролі державного регулювання економіки і соціальної

сфери через законодавчу діяльність, систему оподаткування, завдяки державним

витратам і держпідприємництву;

2) подолання протирічь між працею і капіталом на основі участі працівників

в прибутках компаній через володіння акціями;

3) збереження і розвиток інституту приватної власності як базового

економічного інституту суспільства;

4) досягнення соціальної згоди в суспільстві на сонові широких соціальних

програм, які гарантують більшості населення рівні економічні права і свободи, рівні

стартові можливості (освіта, охорона здоров’я, страхування);

5) масове виробництво споживчих товарів, значна частина яких доступна

майже всім прошаркам населення, хоч би через систему кредитування.

В другій половині ХХ ст., поряд з бурхливим економічним розвитком,

світове господарство переживало і спади. Один із таких спадів – енергетична криза

70-х (1974-75 р.) – “нафтовий шок”. В 1973 р. країни-виробники нафти (за

виключенням СРСР і США) об’єдналися в Організацію країн-виробників і

експортерів нафти (ОПЕК).Ціна на сиру нафту зросла з 2,5 до 10 $, а потім і до – 30$

за барель (більше 200$ за тонну) > зросли ціни на бензин, авіапаливо,

електроенергію, послуги автотранспорту. Економічні системи провідних країн в

терміновому порядку довелось перебудувати на ресурсозберігаючі технології.

Для подолання наслідків “нафтового шоку” потрібно було майже 10 років,

після чого провідні країни Заходу вийшли на стійке економічне зростання (і до цих

пір). Один з наслідків для країн-виробників: Кувейт, Бахрейн, Сауд. Аравія,

Об’єднані Арабські Емірати успішно провели модернізацію і зробили крок з

феодалізму прямо в постіндустріальне суспільство. Інші країни – Іран, Ірак, Лівія

витратили доходи на мілітаризацію і залишилися відсталими.