США, ФРН, Японія – нові економічні лідери

У повоєнний період світове господарство охоплювало три підсистеми:

господарства економічно розвинених країн, господарства соціалістичних країн, та

господарства країн, що розвиваються. Головною тенденцією в економічному

розвитку всіх країн була індустріалізація. Важливими чинниками розвитку світового

господарства були:

-розвиток науково-технічного прогресу;

-подальше поглиблення всесвітнього поділу праці;

-інтернаціоналізація виробництва.

У повоєнний період роль лідера належала США. Одна з найважливіших

причин цього – використання досягнень НТП. Внаслідок модернізації виробництва

в 1966 р. 36% обладнання мало вік до 5 р. Найбільш динамічно розвивались галузі,

пов’язані з НТП: електронна, електротехнічна, аерокосмічна. Виробничі потужності

країни перевищували потужності всіх індустріальних держав, разом взятих. У

міжнародній валютно-фінансовій системі встановлювалася першість валюти США.

Ще у 1944р. на міжнародній валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі був

створений МВФ, який почав функціонувати з 1947 р. Офіційними цілями МВФ є

сприяння розвитку міжнародної торгівлі і валютного співробітництва шляхом

встановлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх дотриманням,

надання державам-членам засобів в іноземній валюті для вирівнювання платіжних

балансів. Зараз в МВФ входить 170 країн, капітал фонду складає більш як 150 млрд.

$. Одночасно з МВФ був створений Міжнародний банк реконструкції і розвитку

(МБРР) – це спеціалізована установа ООН, міждержавний інвестиційний інститут.

Господарський розвиток ФРН почався із значно гірших стартових позицій

ніж в інших країнах. Початок підйому пов’язують з грошовою реформою 1948р.

Починаючи з кін. 50-х рр. господарство ФРН перейшло практично і стан

безперервного піднесення. Успіхи німецької економіки визначалися значною мірою

збільшенням капітальних вкладень, джерелами яких були приватні та державні

кошти, інвестиції за планом Маршалла. У 70-80 рр. Зх. Німеччина, хоча і

поступалася Японії, але залишалася економічним лідером в Європі. На поч. 90-х рр.

Німеччина витримує ще одне економічне випробування – об’єднання країни, що

потребувало більше триліона марок.

Третій світовий лідер – Японія. Переможена у ІІ світовій війні позбавлена

заморських володінь, піддана атомному бомбардуванню, Японія в кін. 40-х років

характеризувалася як “країна без майбутнього” (“Біологічно покалічена,

інтелектуально спотворена, морально знищена нація без продуктів харчування і

сировини, без функціонуючої транспортної системи і валюти, країна, де голод і

страх вбили надію” – Г. Штольпер, 1947 р.).

Програма, аналогічна плану Маршалла, була розроблена для Японії – “план

Доджа-Макартура” (розроблена представниками америк. монополістичного капіталу

Доджем і Шоупом). Він не передбачав фінансової допомоги Японії, а робив ставку

на повернення від мілітаризму до ліберальних цінностей і запуск механізму вільної

конкуренції (за що цей план отримав назву “Зворотній курс”).

Основна ставка в розвитку робилася на нові (хай і запозичені) технології і

розвиток морського капіталу. Японія однією з перших почала втілювати в себе

сучасні методи наукової організації праці. Із врахуванням того, що промисловість

Японії працює на імпортній сировині, вона займає одне з ведучих місць в сучасному

світі в галузях радіоелектроніки, кораблебудуванні, нафтохімії і

автомобілебудуванні.