Бухгалтерський та фінансовий облік нерозподіленого прибутку (збитків). Використання прибутку підприємства

Нормативно-правове забезпечення: Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", П(С)БО-2 «Баланс», ЗУ «Про господарські товариства», П(С)БО 15 «Дохід».

Вчені: Л. Г. Ловінська, Л. В. Жилкіна, О. М. Голенко, Білорус О.Г., Рогач В.І. Ливень В.С.,

Бутинець Ф.Ф., Боднарчук А.В., Ю.А. Верига, С.Ф. Голов,Н.М. Ткаченко.

Документи: статут, довідки бухгалтерії, видаткові та прибуткові касові ордери, протоколи зборів акціонерів (засновників), установчі договори, накладні, акти оприбуткування, накази, Баланс, звіт про власний капітал, Примітки до річної фінансової звітності, Статут, розрахунок, довідка бухгалтерії, рішення власників, протоколи зборів акціонерів, накази.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - це сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.

Використовують різні терміни для визначання реінвестованого прибутку. Американський інститут присяжних бухгалтерів рекомендує такі визначення реінвестованого прибутку у підприємство: "нерозподілений дохід", "нерозподілений прибуток", "акумульований прибуток" або "прибуток, залишений для використання в бізнесі".

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій назвала реінвестований прибуток нерозподіленими прибутками (непокритими збитками) і цим самим підтвердила, що нерозподілений прибуток є складовою власного капіталу, хоча не зареєстрований у засновницьких документах і не персоніфікований.

Наявність нерозподіленого прибутку свідчить, що активи підприємства будуть збільшені за рахунок операцій, за якими одержано прибуток. Кредитове сальдо субрахунка " Прибуток нерозподілений" також не означає, що грошові кошти або будь-який інший конкретний вид активів реінвестовано в підприємство. Прибуток вважається реінвестованим, якщо активи підприємства в цілому збільшились.

Сільськогосподарські підприємства на цьому етапі розвитку в більшості своїй мають на кінець звітного періоду "непокриті збитки", що є свідченням збитковості їх виробництва.

Для узагальнення інформації про формування і використання прибутку підприємства використовують рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". На цьому рахунку ведеться облік нерозподілених прибутків (непокритих збитків) поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку.

За кредитом рахунка відображується збільшення прибутку від усіх видів діяльності, за дебетом - збитки та використання прибутку.

Рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" має такі субрахунки:

441 "Прибуток нерозподілений";

442 "Непокриті збитки";

443 "Прибуток, використаний у звітному періоді".

На субрахунку 441 "Прибуток нерозподілений" відображуються наявність та рух нерозподіленого прибутку.

У бухгалтерському обліку прибуток формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів діяльності, внаслідок якої вони виникають, а саме:

- фінансові результати від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг, виробництво та продаж яких є визначальною метою створення підприємства та забезпечують основну частку його доходу (основна операційна діяльність);

- фінансові результати від реалізації оборотних активів підприємств (крім фінансових інвестицій), іноземної валюти, від оренди активів (інша операційна діяльність);

- фінансові результати від операцій, які призводять до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу підприємства (фінансова діяльність):

- фінансові результати від операцій фінансовими інвестиціями є дивіденди та проценти отримані, інші доходи;

- фінансові результати від операцій або подій, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства і відбуваються рідко або нерегулярно (надзвичайна діяльність).

Процес визначення прибутку чи збитку від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг складається з двох етапів. На першому етапі визначається дохід від реалізації, який зменшується на суму податку на додану вартість (акцизного збору). На другому етапі чистий дохід, тобто дохід за мінусом ПДВ (акцизного збору), списується на фінансовий результат. Потім на фінансовий результат списується собівартість реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг, адміністративні витрати, витрати на збут та нараховані податки. Різниця між чистим доходом і перерахованими вище витратами діяльності буде складати фінансовий результат основної діяльності.

Аналогічним чином визначається результат фінансових операцій, іншої звичайної діяльності і результат надзвичайних подій (детальна методика визначення фінансових результатів буде наведена в наступних розділах).

Фінансовий результат визначається на рахунку 79 "Фінансові результати". На підставі бухгалтерської довідки-розрахунку прибуток списують в кредит субрахунка 441 "Прибуток нерозподілений", а збиток - у дебет субрахунка 442 "Непокриті збитки".

Непокриті збитки обліковуються на субрахунку 442 "Непокриті збитки". їх списання здійснюється за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо. При цьому на підставі бухгалтерської довідки-розрахунку кредитується субрахунок 442 "Непокриті збитки" і дебетуються: субрахунок 441 "Прибуток нерозподілений" та рахунки 41 "Пайовий капітал", 42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал".

Для обліку розподілу прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплат за облігаціями, відрахування в резервний капітал та іншого використання прибутку застосовується субрахунок 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді".

Використання прибутку на сплату дивідендів або для створення резервного капіталу протягом звітного періоду відображується за дебетом субрахунка 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді" в кореспонденції з рахунком 67 "Розрахунки з учасниками" або 43 "Резервний капітал" відповідно.

Наприкінці року сальдо субрахунка 443 списуватиметься в дебет субрахунка 441.

В усіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток. Порядок використання прибутку визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган згідно із статутом підприємства. За рахунок прибутку, в першу чергу, по встановлених нормативах здійснюються розрахунки з бюджетом, формуються цільові фонди на підприємстві. Чистий прибуток, одержаний товариством як результат його господарської діяльності після сплати податків до бюджету, а також інших платежів, спрямовується на виплату дивідендів учасникам товариства в розмірі, обумовленому зборами учасників товариства. ' Сума, що залишилася, спрямовується на формування фондів (резервів) підприємства, а саме: - резервного фонду у розмірі не менше 25 % статутного капіталу товариства. Він використовується для покриття витрат, пов'язаних з відшкодуванням збитків та позапланових витрат. Резервний фонд створюється шляхом щорічних відрахувань у розмірі не менше 5 % чистого прибутку товариства до одержання необхідної суми. Кошти фонду зараховуються на спеціальний рахунок в установі банку. Рішення про використання коштів фонду приймається зборами учасників товариства; - фонду сплати дивідендів. Розмір планової і нарахованої за рік суми грошових коштів цього фонду затверджується зборами учасників товариства. В разі потреби підприємство може формувати й інші фонди (резерви). Збитки, що можуть виникнути в результаті діяльності товариства, покриваються з резервного фонду, а у разі недостатності - з інших фондів, створених на підставі установчих документів.

№ 83. Методологічні та практичні проблеми сучасного управлінського обліку.

Методологічно та організаційно бухгалтерський облік поділяється на фінансовий і управлінський. Це дві галузі єдиної системи обліку, кожна з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні підприємством, у забезпеченні необхідною інформацією різнопланових користувачів

У сучасних ринкових умовах підприємства набувають більшої самостійності, а це, у свою чергу, передбачає принципове переосмислення таких функцій управління, як планування, облік, контроль та аналіз. Останнім часом для успішного вирішення проблем, що виникають перед менеджерами вищого та середнього рівнів управління, недостатньо лише інформації бухгалтерського обліку.

Дослідження з цієї проблеми набули значного поширення в країнах з розвиненою ринковою економікою в 70-ті роки минулого століття. Економісти-науковці (К. Друрі, Т. Скоун, Ч. Хорнгрен, Д. Фостер, Р. Ентоні та ін.) обґрунтували необхідність відокремлення управлінського обліку, його призначення, основні функції та методичні принципи організації й звернули увагу на те, що управлінський облік включає планування, складання бюджету, відображення фактичних даних в аналітичному i синтетичному обліку й у звітності, контроль, аналіз, а також підготовку інформації для прогнозування та прийняття правильних ситуаційних управлінських рішень. [4]

В Україні розробленню вищезазначеної проблеми приділяється значна увага з боку вітчизняних дослідників М. Чумаченка, С. Голова, Л. Сухаревої та ін. Однак на практиці лише деякі вітчизняні підприємства застосовують систему управлінського обліку для ефективнішого вирішення питань i проблем ведення бізнесу. Основне пояснення цього — відсутність достатнього обсягу знань у керівництва. Водночас багато керівників не завжди усвідомлюють роль управлінського обліку в організації, недостатньо чітко розуміють поставлену мету i завдання.

Тому, окреслюючи проблеми в функціонуванні системи управлінського обліку на українських підприємствах, варто зупинитися на найбільш типових на сьогодні.

Перша. Вибір варіанту побудови системи - це найбільш відповідальний крок. Адже розмір підприємства, галузь та сфера діяльності вимагатимуть індивідуального підходу. Наприклад, торгівельна сфера вимагає особливої уваги до ефективного управління джерелами фінансування, управління складськими запасами та оборотністю конкретних товарних груп, жорсткого контролю за дебіторами. Тому система організації управлінського обліку на основі єдиної головної книги може призвести до декількох проблем. Припустімо, що облік надходження та відвантаження продукції на підприємстві, що здійснює торгівлю продуктами харчування, ведеться за методом “FIFO”. Для цілей бухгалтерського обліку, що ведеться за методом “FIFO”, зовсім не важливо, яким чином відбувається реальний рух товарів, тобто, які товари справді були продані з тих, що були на складі. Крім того, інформація про відвантажений товар надходитиме одночасно з закриттям бухгалтерського періоду (система управлінського обліку на основі єдиної головної книги).

Можливі проблеми підприємства:

§ відвантаження продукції, термін придатності якої минув (відсутність системи кодування товарів: дата, номер партії і т. п., їх прибуття та вибуття)

§ формування неправильного замовлення продукції від постачальника (відсутність щоденних, щотижневих залишків продукції за видами товару).

§ оцінка ефективності діяльності складського господарства та відділу збуту.

Друга. Робота над побудовою системи управлінського обліку фінансового департаменту. Багато підприємств розпочинають роботу з налагодження системи щодо визначення функцій фінансового департаменту в частині управлінського обліку, забуваючи про те, що управлінський облік – це не тільки чітка діяльність фінансового департаменту, але й налагоджена, продумана, чітка робота всіх відділів та підрозділів. Тому, перш за все, необхідно визначити параметри інформації, що надходитиме з інших організаційних рівнів, продумати форми її вираження, терміни надходження, відповідальних за вчасне та правильне подання цієї інформації.

Третя. Відсутність продуманої організаційної структури підприємства, невизначеність з виконавцями та користувачами інформації призводитиме до конфлікту даних та неможливості не тільки отримувати результати роботи, але й здійснювати їх контроль. Прикладом можуть бути підприємства, на яких відділи збуту та маркетингу знаходяться в “одній особі”. Виникає відразу декілька проблем: від кого ми маємо отримувати інформацію про розмір продаж та про плату за продукцію у розрізі покупців, видів продукції, а від кого – інформацію про ємність ринку, аналіз цін на продукцію конкурентів?

Четверта. Невизначеність кваліфікаційних вимог до спеціалістів, котрі відповідають за постановку та ведення управлінського обліку.

П’ята. Відсутність у менеджменту розуміння необхідності мотивації працівників складати якісні звіти призводить до спотворення результативності роботи всього підприємства. Якщо система винагород ґрунтуватиметься на реальних результатах, відображених у звіті підрозділу, то керівництво зможе реально контролювати ситуацію.

Шоста. Складність у технічному функціонуванні системи. На багатьох сучасних українських підприємствах управлінський облік ведеться шляхом ручного заповнення даних у форми, або з використанням стандартних пакетів MS Excel (MS Access), або в додатковій бухгалтерській програмі. Використання MS Excel (MS Access) призводить до багаторазового дублювання (кожний користувач – окремий файл) при введенні інформації, великої кількості помилок, можливість несанкціонованої зміни інформації або помилкового використання старої інформації. Підготовка звітів потребує великої кількості часу, а отримати певний показник часом є важкою працею.

Достатньо велика кількість проблем при організації системи управлінського обліку на підприємстві спонукає до пошуку шляхів їх вирішення як на мікрорівні, так і на макрорівні. Тому сучасна система управлінського обліку повинна складатися із щонайменше трьох складових:

• облік та управління витратами.

• розробка показників діяльності товариства.

• планування виробничої, фінансової та інвестиційної діяльності.

Таким чином, в систему управлінського обліку та аналізу необхідно включати прогнози внутрішніх та зовнішніх факторів, які впливають на діяльність підприємства, а також управлінську звітність. Вирішення проблем управлінського обліку необхідно здійснювати і на рівні держави (хоча управлінський облік є виключним питанням керівництва підприємством): допомога у формуванні єдиної методологічної бази управлінського обліку, яка повинна бути тісно пов’язана з процесами вдосконалення корпоративного управління; формування кваліфікованих професіоналів у сфері управлінського обліку.