Організація і методика аудиту фінансової звітності суб'єкта малого підприємництва

Нормативно-правове забезпечення: П(с)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", П(с)БО 2 "Баланс", П(с)БО 3 "Звіт про фінансові результати",П(с)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів",П(с)БО 5 "Звіт про власний капітал", ЗУ «Про аудиторську діяльність», Міжнародні стандарти, надання впевненості та етики, Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах". 11) П(С)БО 19 "Об’єднання підприємств". 12) П(С)БО 20 "Консолідована фінансова звітність". 13) П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва". 14) П(С)БО 29 "Фінансова звітність за сегментами".

Згідно з вимогами П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” фінансова звітність повинна формуватися із дотриманням таких її якісних характеристик [3]:

– зрозумілість означає, що інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатнізнання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

– доречність означає, що фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

– – достовірність означає, що фінансова звітність повинна бути достовірною, яка не містить помилок та перекручень, що здатні вплинути на прийняття рішення користувачів звітності.

– – зіставність – означає, що звітність повинна забезпечувати можливість порівнювати звіти за різні періоди та різних підприємств. Достовірність усіх об’єктів, що відображені в обліку, є необхідною умовою достовірності облікової та звітної інформації як про майновий стан підприємства, так і про результати його діяльності.

На етапі планування необхідно розробити загальну стратегію і тактику аудиту фінансової звітності і обліку, визначити строки і обсяги аудиторської перевірки. І хоча зміст та форма загального плану аудиту фінансової звітності змінюватиметься залежно від мети перевірки, виду підконтрольного об’єкта, сфери його діяльності, розміру, а також складності перевірки і процедур, що застосовуватиметься аудитором, під час його формування необхідно врахувати такі аспекти: по- перше, особливості фінансово-господарської діяльності клієнта; по-друге, вибір сфери діяльності аудитора; по-третє, залучення персоналу до проведення аудиту.

На етапі вивчення аудитору необхідно здійснити попередній огляд та дати оцінку стану бухгалтерського обліку і фінансової звітності замовника аудиту. При тому на цьому етапі аудитор за допомогою опитування, вивчення та аналізу фінансової звітності та даних бухгалтерського обліку здійснює збір необхідних даних. Аудитору доцільно в своїй діяльності використовувати такі методичні прийоми дослідження, як аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація, системний і функціонально-вартісний аналіз.

Основні завдання аудиту фінансової звітності:

1) оцінка стану облікового процесу та внутрішнього контролю на підприємствізамовника аудиту;

2) дослідження стану збереження і використання активів та стану зобов’язань;

3) оцінка достовірності показників фінансовоїзвітності і перевірка їх тотожності даним Головної книги;

4) інспектування достовірності облікового процесу і як наслідок показників фінансової звітності;

5) перевірка взаємоузгодженості показників різних форм фінансової звітності;

6) аналіз облікової політики клієнта та оцінка змін, які відбулися протягом звітного періоду і як вони вплинули на показники фінансової звітності;

7) перевірка консолідації фінансової звітності;

8) виявлення помилок уфінансовій звітності минулих років та перевірка її коректування. Методи таметодичні прийоми аудиту фінансової звітності:

- Фізична перевірка

- Документальна перевірка

- Підтвердження

- Спостереження

- Опитування

- Аналітичні процедури

- Узагальнення.

До одних з найвагоміших етапів процесу аудиту фінансової звітності потрібно зарахувати етап оцінювання, на якому аудитор зобов’язаний одержати якомога більше інформації про об’єкт дослідження з метою її аналізу та оцінки для наступного формування обґрунтованої думки, на підставі якої і формуватиметься висновок про достовірність фінансової звітності клієнта.

Завершальним етапом процесу аудиту фінансової звітності є етап звітування, на якому аудитор формує думку з таких питань: – чи відповідає система бухгалтерського обліку підприємства вимогам чинного законно- давства; – чи відповідають показники бухгалтерського обліку та фінансової звітності принципам облікової політики суб’єкта господарювання; – чи ефективна система внутрішнього контролю клієнта; – чи достовірно відображається в обліку та у фінансовій звітності інформація про активи, зобов’язання, власний капітал доходи, витрати і фінансові результати клієнта. Результати аудиту фінансової звітності можуть бути оформлені у вигляді загального аудиторського висновку про достовірність фінансової звітності (у межах загального аудиту). Замовникам аудиту варто враховувати, що аудиторський висновок дозволяє встановити достовірність стану бухгалтерського обліку і звітності, разом з тим він не може бути гарантією майбутньоїжиттєдіяльності суб’єкта господарювання. Незважаючи на те, що аудитор відповідає за складання фінансової звітності та висловлює свою думку про неї, відповідальність за підготовку і надання фінансовоїзвітності несе керівництво підприємства-клієнта. Аудит фінансової звітності не звільняє керівництво підприємства від відповідальностіза недостовірне відображення даних у ній.

На сучасному етапі розвитку економіки та складності нормативно-правової бази зростає ризик прийняття помилкових рішень на підставі фінансової звітності різними її користувачами. Підтвердження достовірності фінансової звітності аудитором має надзвичайне значення для прийняття будь-якими користувачами обґрунтованих ефективних управлінських рішень, які повинні прийматися на підставі достовірно наданої обліково- аналітичної інформації.