Вівторок

(1-ий тиждень Посту)

· Молитва

Господи, в цей другий день Посту ми кличемо до тебе: Збуди у серцях твоїх слуг покаяння, прийнявши ці наші моління, що з острахом їх ми заносимо тобі. Подай нам ласку добре зверстати шлях посту, даруючи очищення й велику радість. (З «Сідалень» Утрені вівторка 1-го тижня посту).

· ДУМКА

Великий Піст – це покаянний час. Період часу, коли маємо постом та молитвою каятись за свої прогріхи перед і проти Бога, щоб отримати очищення і радість. Дієслово «каятись» означає жалкувати, шкодувати через зроблений вчинок; визнавати свою провину, виявляти жаль з приводу своєї провини; признаватись у своїх гріхах; сповідатись. За чим шкодувати? За що жалувати? З приводу чого визнавати свою провину? З чого сповідатись? Про яку тут провину йдеться? Про ГРІХ!

Гріх – це те зло, про котре ми говорили у попередній думці. Це чітке протистояння Добру-Христові. Коли ми передше пояснювали, що у добрі відсутнє будь-яке зло, то у цьому місці мусимо сказати, що у злі відсутнє будь-яке добро. Тут також, щоб знати що таке зло, необхідно дивитись на Диявола, Сатану, Антипка – чи як його назвемо, що уособлює зло, що є Злом! Він первинне зло! А цей же є «Люцифер», латинське слово, що звучить на українську «Світлоносний»! Це він увів в буття людини та всього Всесвіту поняття зла та фактичне зло. Як Христос навчив людину чинити добро, так Диявол навчив її творити зло. Поведінка злочинника противиться поведінці Христа. Він бунтує проти всього того, що навчав Христос, проти поведінки наслідника Христа. Він не хоче коритись Добру.

От що гріх – БУНТ, НЕПОКОРА Богові! Люцифер-Диявол, колись найкращий з усіх ангелів Божих, збунтувався проти Бога, що його створив, ще й потягнув за собою інших поклонників. Не хотів він коритись Божому велінню ангелам бути Його служителями та прославителями! Ні! Він хотів стати Богом! Створіння хотіло замінити свого Сотворителя! Бог покарав цього бунтівника довічним місцем муки, що ми називаємо Пеклом!

Диявол, завидуючи людині те щастя, що вона удостоїлася від Бога: вічне життя, досконала природа, спілкування з самим Богом… довів її також до бунту й непокори! Людина хотіла вирішувати, що було добром, а що злом! Хотіла замінити Бога собою! І саме у цьому моменті, коли людина зрозуміла, що згрішила, зародилось у ній почуття жалю за втраченою Божою приязню. Не Бог відвернувся від неї, лиш вона від Бога. Наші прародичі покаялися, віднайшли у собі сміливість покаятись, просити прощення та помилування у Бога. А Бог – довічне Добро, бачачи щирий жаль та каяття за вчиненим гріхом, змилосердився над Адамом та Євою та помилував їх.

Кожна людина приходить на цей світ з ураженою та корумпованою природою в наслідок першого гріха Адама та Єви. Та знищена первісно досконала природа тяжить до гріха. І це, нажаль, часто! Людина однак спроможна визнати свою провину, стати перед Богом та сказати Йому: «Прости, Боже, мій гріх!», свідомий, що Бог у превеликому своєму милосерді змилосердиться над своїм нікчемним створінням! Пам’ятаймо важливу річ в житті: немає такого гріха, якого б Бог не простив, і немає такого гріховного положення, з котрого б Бог не міг нас вирятувати. Бог завжди подасть нам свою помічну руку, лиш, чи ми готові прийняти її?

· ПОСТАНОВА

Сьогодні буду остерігатись гріха:

Діти: У школі пильно вчитимусь.

Молодь: Уникатиму нагоди навіть до легкого гріха.

Дорослі: Знайти відвагу перед спанням каятись за сповнені гріхи під час дня.

СЕРЕДА

(1-ий тиждень Посту)

· Молитва

Полюбімо чистоту і відкиньмо гріхи блуду. Підпережімся невинністю, щоб у чистоті стати перед Чистим, що єдиний від усіх очікує чистоти – перед Спасителем душ наших. (Із «Канона – Пісня 9» Утрені середи 1-го тижня посту).

· ДУМКА

Наша природа, на початках безневинна та досконала, після падіння наших прародичів, Адама та Єви, вже тяжить, здебільшого, до гріха, тому нам необхідно докласти всіх зусиль для привернення нашої природи до її первинного стану. Така боротьба проти всіх сил, які будуть полювати на нашу душу та природу «гріховними тенетами», залежатиме наш засуд: довічне щастя у Небі або довічні муки у Пеклі.

Якщо не просити Бога про звільнення нашої природи від «скороминущих насолод тілесних», і коли не співпрацювати з Ним у цьому завданню, вона опиниться у цупких лапах диявола. «Дай серцю волю, заведе в неволю» - звучить наша приповідка. Пошук за тілесною насолодою в онанізмі, безладних статевих стосунках: однорідних чи гетеро сексуальних, у всяких видах статевої збоченості, віддаляє нас від Бога і скеровує нас на шлях, що призведе до «засуду, вогню і мук».

Таке збочене дійство на рівні статевості ми називаємо «розпустою», і ніхто без серйозної боротьби проти неї не встоїться. Історія нам доводить, що навіть найсвятіші особи можуть згрішити проти чистоти. Святий Давид, найславніший старозавітній цар Ізраїля, спокусився одного разу через Ветсавію, жінку Урії, одного з своїх старшин. Цар Давид пізніше скоїв подвійний злочин: зумисне вислав Урію на певну смерть в гущавину боротьби проти ворогів Ізраїля, а потім взяв собі Ветсавію, дружину Урії. Правда, він розкаявшись та попросивши вибачення перед Богом, виправив свій злочин святим та праведним життям. Порнографія сьогодні у світі дуже поширена. Це індустрія: гламурні журнали, книжки, фільми, відеокасети, DVD, Інтернет і так далі, що призводить людину до задоволення тілесної пристрасті, що може завершитись, нажаль, трагічними наслідками, як от небажана вагітність-зародження людського єства, котру усувається абортом, СНІД, венеричні захворювання…

Розпустою спотворюється образ Божий у людині, руйнується сенс тіла, як Божого храму, викривлюється справжнє значення чоловічих та жіночих гамет: співпрацювати з Богом у зародженні нового життя. Функція дітородних органів в чоловіка та жінки вже визначені походженням цього слова - «родити дітей». Правда, написано у Святому Письмі, що «на теє чоловік лишить батька свого і матір свою та пристане до жінки, щоб двоє стало одним тілом», - тут теж натяк на тілесну насолоду, що чоловік та жінка відчувають під час «одності тіла» - але все має свою основу у велінні Бога «родити та наповняти землю» та сімейний осередок з’єднаний любов’ю. Навіть у таких стосунках має завжди панувати, як наведено у вищій молитві, «чистота» та відсутність «гріха, блуду». Будь-яка тілесна насолода поза тими параметрами противиться Божим велінням, за що потім слід «каятися» та просити прощення у Бога.

Молода людина особливо ризикує падінням через гріх нечистоти, бо вона формується, розвивається, росте і відчуває в певний момент свого життя «пробудження» своїх тілесних чуттів. Коли пояснити їй в чім справа, вона зможе, завжди надіючись на Божі милосердя і ласку, правильно зрозуміти значення своєї статевості. Коли у сьогоднішній атмосфері вседозволеності нечистота для особи буде нормальним безгрішним явищем, вона ніколи не зрозуміє, ані не відчує красоти чистоти.

· ПОСТАНОВА

Сьогодні буду чистий:

Діти: Ухилятимусь від грішної нечистої цікавості.

Молодь: Долатиму спокусу «дати серцю волю»

Дорослі: Не проводитиму грішних «масних» розмов та анекдотів.

ЧЕТВЕР

(1-ий тиждень Посту)

· Молитва

Світила проповідництва зробив ти, Слове Божий, своїх учнів, а вони своїм словом осяяли всі кінці землі, просвіти і наші серця, Христе, світлом чеснот і очисти нас постом, сповняючи твоїх слуг каяттям і наверненням, щоб ми славили тебе, Спасе, бо ти єдиний предобрий..

(З «Сідалень» Утрені четверга 1-го тижня посту).

· ДУМКА

Перед оголошенням своєї благодатної Доброї Новини Ісус Христос провів у підготовці до того сорок днів у пустині. Він був свідомий, що успіх Його місії на землі, вдала реалізація того, чому Він, будучи Богом, став чоловіком, залежатиме від слів, що він промовлятиме. Що більше! Він також усвідомлював собі, що Його слова будуть настільки переконливими, наскільки переконливо Він застосує їх у житті. Слово та приклад – от переможні засоби для навернення будь-кого на путь праведну.

Христос переконливо розповсюдив свою Благовість, так переконливо, що віддав своє життя, щоб звершити мету своєї місії тут на землі – спасти, усиновити та вчинити людину причасником Свого Божества. Щоб всіх привести до свого Бога-Отця, Він потребував послідовників, тобто людей, які продовжували б проповідувати прихід Божого Царства на землі і що Він, будучи справжнім Богом, стався чоловіком заради любові до людини, щоб її спасти. От сідальні «світила проповідництва», якими Він зробив своїх апостолів, які своїм словом «освітили всі кінці землі». Кожен з Апостолів, крім св. Івана Євангелиста, який дожив до глибокої старості на грецькому острові Патмос, поховавши там Пресвяту Богородицю, віддали своє життя за свої слова про Слово! Після них прийшли їхні ученики… аж по сьогоднішній день… аж до скінчення віку цього, які будуть проповідувати, що Ісус Христос був Богом, став чоловіком, жив на землі, помер та воскрес, щоб спасти «світ увесь»! І не один зі «світил» постраждає заради поширення цього Слова на всі кінці землі, не один віддасть своє життя. Вистачає згадати період комуністичного режиму у нас, коли сотні тисяч людей різних християнських віросповідань, а особливо же вірні Греко-католицької Церкви, були переслідувані за свою віру, були заслані на Сибір: хто відбув засуд, хто загинув, хто пропали безвісті.

Завдання проповідувати прихід Божого Царства на землі належить не лише єпископам, священикам та богопосвяченим особам, але й мирянам. Кожен християнин, якого він би стану не був, зобов’язаний бути «світилом проповідництва» та «осяяти кінці землі»! Начитана людина чи звичайний селянин з мозолистими руками, які вірують у Христа, якщо хочуть наслідувати Христа, мусять бути до того підготовані, а це можна зробити набуванням чеснот, оцих позитивних моральних рис у душі та характері людини, що уможливлюють її чинити та зростати у добрі. Чесноти допомагають християнинові жахатись гріха та триматись оподаль того шляху, що замість наближати до Бога, відводить від Нього.

Щоб стати чеснотливою людиною, треба жити згідно з чеснотами, котрі можна набути тільки тоді, коли полюбити їх. Але яким чином? Коли полюбимо Христа та докладемо, з Божою допомогою, всіх зусиль наслідувати все, що було позитивне у Ньому… а в Ньому все було позитивне! Легше сказати, ніж зробити!

Під час Великого Посту маємо нагоду та час придивлятись зблизька до поведінки Христа: він був мудрий, справедливий, мужній та здержливий. Він – об’єкт нашої віри, надії та любові. Якщо ми так само будемо мудрими, справедливими, мужніми, здержливими та будемо вірити у Нього, надіятись на Нього та любити Його, лише тоді станемо чеснотливими людьми. Набути чесноти можемо тільки через піст: вилучення з нашої душі всього того, що супротивиться зросту чеснот у нас.

· ПОСТАНОВА

Сьогодні буду чеснотливим:

Діти: Буду мужній у труднощах.

Молодь: Буду справедливий з усіма.

Дорослі: Буду здержливий: не буду злоститись чи нервувати нікого.