Вівторок

(3-ій тиждень Посту)

· Стихира

Постом і молитвою себе очистімо і при подобаймося Богові, піклуючись про злиденних. В цей час навернення зітхаймо й плачмо щирими сльозами, щоб вічного плачу уникнути в полум’ї. І славу віддаваймо Христові, що в шлях покаяння вказав усім людям, які в помислах своїх звертаються до праведності. (З «Сідалень» Утрені у вівторок 3-го тижня посту).

· ДУМКА

Коли ми думаємо про піст, ми самотужки думаємо про те, що треба більше молитися, здержуватись від м’яса, бити поклони у церкві під час Богослужінь, а зрідка думаємо про звершення діл милосердя! Стихира, що нагадує нам «піклуватись про злиденних», підказує нам це робити. Є інші види милосердних діл, які ми можемо сповнити під час посту. Уже Старий Завіт передає нам в Книзі пророка Ісаї, якими вони можуть бути. Пророк закликає під час посту «кайдани несправедливості розбити, пута кормиги розв’язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зломити, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись». І хто таке чинить, у нього, продовжує Ісая «спасіння буде йти поперед нього!» Покута заради спасіння! Метою збереження посту є гарантувати собі спасіння.

У сьогоднішньому суспільстві, не лише в Україні, але по всьому світі, існує така категорія людей, яких ми звемо «потребуючими». Це нужденні люди, злиденні, які матеріально та соціально мало забезпечені; ті, які взагалі нічого не мають і живуть де попаде, здебільшого прямо на вулиці під відкритим небом, у під’їздах, під мостами; це ті, які розпачливо залежні від чогось: наркотиків, гральних автоматів, алкоголю… Одним словом, це ті, які потребують чогось, щоб вести своє життя згідно характеристик людської гідності. Правда, можна бути щасливими і без матеріальних розкошів. Скільки нужденних сімей живуть щасливо, адже вони живуть відповідно до Божого слова, що поклали в основу свого життя. Та все ж… зайва копійка не пошкодить.

Під час посту застановімося над тим, скільки ми їжі викидаємо! Наскільки ми примхливо перебираємо харчами! А скільки є голодних на світі! Скільки є голодних по наших містах! Скільки жебраків просять милостині! А скільки є тих в потребі, які встидаються признаватись того, воліючи радше жити у злиднях, ніж просити допомоги у сусідів. Не треба йти далеко в пошуках злиденних, бо вони живуть поруч нас. Вони може є навіть нашими сусідами, а ми того не знаємо! Як їм допомогти? Молоді лідери при церквах організують на св. Миколая подарунки для дітей, але чому обмежити свою діяльність лише до одного свята? Перешукаймо по наших шафах чи повиймаймо з наших чемоданів всяку одежу чи взуття, – щоб були однак в доброму стані, бо давати бідному ті речі, які вже знищені або сходжені, є справжньою образою! — та понесімо те якійсь бідній родині. Або ще краще – занесімо у центри допомоги при церквах («Карітас»)! Не мені вам підказувати, що нести і кому.

Особливо будьмо милосердними до тих, які знаходяться «в стані залежності»! Голодний та нагий знайде собі їжу або одежу і буде задоволений тим, що йому дадуть! Але ця категорія людей є насправді «потребуючою». Тут не йдеться про матеріальні нестатки, але про справжнє рабство, неволю. Психологічний розлад таких людей є надзвичайно складним і потребує багато часу та неабиякої терпеливості, щоб довести його до ладу. Через це така поневолена людина готова скоїти лихо, а то й убивати, щоб добути гроші на наркотики чи щоб могти грати на машинах.

Отже, хто злиденний – допоможімо йому! Хто залежний від чогось – допоможімо йому! Хто в шпиталі – відвідаймо його! Хто потребує лише теплого слова – скажімо його йому! Хто потребує повчального уроку – не відмовмо йому у цьому! Яка дитина потребує «прочухана» (лиш не сильного!) – не ухиляймось від того! Кожен знає, що кому потрібно, тому, у дусі посту – допоможімо йому!

· ПОСТАНОВА

Зроблю добре діло:

Діти: Допоможу хворому або «потребуючому» у моїй родині.

Молодь: Як і де можливо, організую допомогу злиденним.

Дорослі: Добрим словом повчу когось, що потребує такого уроку.

СЕРЕДА

(3-ій тиждень Посту)

· Стихира

Радісно звершуючи посну трапезу, кличемо: Збережи всіх нас, Господи, у мирі, вибавляючи від усякого ворожого підступу. Сподоби нас, Предобрий, твій чесний хрест, цілувати, бо його ти, єдиний многомилостивий, подаєш вселенній заради твоєї милості. (З «Сідалень» Утрені у середу 3-го тижня посту).

· ДУМКА

Увімкнемо телевізор, прочитаємо любу газету і неодмінно наші очі затримаються на такому слові, що повністю суперечать поміщеному в стихирі слову «мир». А це слово – війна! Після Другої світової війни всі лідери світу заприсяглися ніколи більше не починати війни. Вони, здається, не зламали присяги, тобто майже не зламали… бо коли підбити підсумки, після Другої світової війни було стільки тих війн у всіх закутках світу: Корея, В’єтнам, Ізраїльсько-Арабські конфлікти, ще й зараз тривають в Афганістані, Іраку, Анголі, Судані… що, коли б підрахувати кількість їх жертв, то вони значно перевищили б число загиблих за Першої та Другої світової війн разом! Бракує миру у світі! Різними є причини сьогоднішніх конфліктів: потреба спорожнити склади «перестарілою» зброєю; великі доходи із торгівлі зброєю; слід за всяку ціну втримати воєнну індустрію… А найважливіший фактор у започаткуванні війни та бажання продовжити її – жадоба людини у досягненні своїх особистих інтересів: гроші, влада… що вказує на брак миру у душі.

Бути в мирі з собою, з Богом та з усім космосом означає зажити щастям вже тут на землі. Неспокій – наслідок гріха, який впровадили в історію людства наші прародичі Адам та Єва. У Раю вони відчували лише щастя та безмежну радість, бо жили мирно з собою, з своїм Творцем та з усім світом! З гріхом все змінилося. Цікаво, що в описі прогнання Адама та Єви маємо перший натяк на якусь зброю. Коли Бог прогнав Адама з Раю, «поставив херувима з полум’яним миготливим мечем»! Перший «конфлікт» людини – її бунт проти Бога. Вона проголосила Богу війну і вщерть програла її. Адам та Єва втратили мир з Богом.

Другий конфлікт – це війна людини із землею, з усім космосом. До падіння Адама вона була незайманою, не розритою, як Бог її створив. Ніяка людська рука не торкнулась її, не розколола її. А після падіння Адама вона також проголосила війну своєму опікунові, що через свій гріх вчинив її «проклятою». Промовила земля Адамові устами самого Бога, що між ними скінчилася ідилія: «Тяжко будеш трудитися, якщо хочеш живитись з мене! Терня і будяки тобі буду родити. І так буде між нами до скінчення днів твоїх!» От війна між землею та чоловіком, що, якщо надалі продовжуватиметься таке надужиття людини над землею, що зараз, людина зазнає повної поразки. Втратила людина мир з світом та космосом.

Третій конфлікт, перша справжня війна між людьми, яка закінчилася смертю однією з них, - смертоносний напад Каїна на Авеля. У Святому Письмі не зазначено чим Каїн убив свого брата: дрючком, каменем… Не важливо чим, але лишається той факт, що людина утратила мир із собою і зі своїми подібними. І все через гріх заздрості: Бог собі вподобав жертвоприношення пастуха Авеля, бо той приніс «первістки свого дрібного скоту, і то з найгладкіших», а не поглянув на жертву рільника Каїна, що напевно приніс Богові в жертву найгірші з овочів. Це була не лише війна, але братовбивчий конфлікт, що сьогоднішніми термінами можна назвати «громадянською війною». Збунтувавшись проти себе-людини, проти Бога та проти землі-космосу, людина втратила мир і впровадила в історію людства поняття конфлікту, і часто, нажаль, смертоносного конфлікту. Війни будуть поруч неї до скінчення віку цього!

Застановімося над різними конфліктами, у кого важкі, у кого дрібні, котрі ми проводимо впродовж дня: в родині, серед друзів, на роботі, по барах, дискотеках, на вулиці… Вони, оті конфлікти, суперечки, непорозуміння, напевно, по-біблійному кажучи, є «незліченні». Кожного разу, коли маємо справжнє бажання, як то в Україні говориться «скандалити», подумаймо про те, як людина через свій бунт проти всього втратила все те щастя, у якому вона жила, а щонайгірше - вона втратила мир з Богом!

· ПОСТАНОВА

Не хочу втратити миру з Богом:

Діти: Не буду сваритися з моїми друзями.

Молодь: Вгамую охоту «гнути на своє», навіть коли я правий.

Дорослі: З колегами по роботі буду жити у Господньому мирі.

ЧЕТВЕР

(3-ій тиждень Посту)

· Стихира

Істинні Спасові учні, світила світу! Просвітіть засліплену гріхами мою душу і, через дотримання спасенних заповідей, вчиніть мене учасником божественного дня і визвольте від страшної тьми, щоб я вас завжди прославляв. (З «Сідалень» в четвер 3-го тижня посту).

· ДУМКА

«Тьма», у метеорологічних термінах, — це глибока, суцільна темрява, а в біблійному значенні — це лихі, ворожі сили, що поневолюють, пригнічують когось. У противагу такій тьмі стоїть світло. Тьма означає також відсутність можливості спастися, врятуватися від наступаючої небезпеки. Такою була тьма-темрява, що з наказу Мойсея покрила весь Єгипет, коли фараон не хотів відпустити Ізраїльського народу. Три дні тривала така темрява так, що «один не бачив одного, ніхто не міг ворушитись з місця свого; в оселях же синів Ізраїля було світло». Пророк Єремія, жалкуючи над зіпсуттям Юдеї, пророкує зруйнування Єрусалиму. При наступі ворога, якщо Ізраїль «не воздасть Господу за його величчю, поки ще не стемніло й поки ще ноги ваші не спотикаються по горах у сутінку. Ви чекаєте світла, та він його на тьму оберне, темряву з нього вчинить». Ізраїльтяни не послухались слів пророка, тому справдились його слова. Вавилонський цар Селевкія напав на Юдею, знищив Єрусалим та вивів Ізраїльтян з їхньої землі у неволю!

Тьма мала також поняття «темряви душі», коли відсутніми були будь-які відомості про Спасителя. До приходу Христа всі сиділи у темряві, а з приходом Христа засяяло світло. Пророк Ісая пише, «народ, що у пітьмі ходить, побачив світло велике!» А це світло — це Христос, що самого себе називає світлом: «Ще трохи часу світло з вами. Ходіть, поки світло у вас, щоб не пойняла вас тьма. Хто ходить у тьмі, не відає, куди йде. Поки у вас світло — віруйте у світло, щоб синами світла стати». Тьма і світло: незнання про Христа та пізнання Христа.

Не всім по сьогоднішній день відомо, хто такий Христос, ба й не чули про Нього. Час до часу відкриваються в джунглях Південної Америки або Африки племена, які живуть ще життям мало не кам’яної доби. Не сказано, що вони не спасуться. Якщо переконано житимуть згідно своєї совісті, і вони спасуться. Це так звані невидимі члени Церкви. Тяжко повірити, щоб в Європі не знали про Христа, але трапляються випадки, що люди насправді не знають про Нього. Дивно, але правда! Люди можуть дізнатися про Христа та пізнати Його тільки тоді, коли місіонери понесуть до них «Світло-Христа»! Нажаль, у більшості випадків люди не хочуть вийти з тьми, у якій живуть! Не хочуть пропустити в свою душу Христа, Світло всього сотвореного. Тому вони воліють радше ходити у пітьмі, бо їм так легше: немає заповідей, Божих чи церковних, до збереження, можуть наслідувати радше свою мораль, ніж Христову… бо, якщо б вони побували у Світлі, не мали б вже виправдання перед вічним Суддею! Яка це правда, що легше ходити по «вистеленій рожами» дорозі, що веде до пекла, ніж вузьким та стрімким шляхом в напрямку Неба!

Треба нам замислитися, чи ми пропустили в наші серця та душі Боже світло! Слід подумати під час посту над тим, чи ми воліємо дружити з тьмою, чи з Христом; чи ми готові підкоритись вічному Світлу і слухатись Його, чи обняти вічну темряву та «не відати куди йти»?

· ПОСТАНОВА

Ходити у Світлі – це наше спасіння:

Діти: Буду зберігати в особливий спосіб одну з десятьох Божих Заповідей.

Молодь: Задумаюсь над тим чи йшов я досі за Світлом чи в темряві.

Дорослі: Переконатись, що краще ходити по шляху Світла, ніж по дорозі тьми.