Понеділок

(2-ий тиждень Посту)

· Стихира

Розпочинаючи другий тиждень поcту, благаємо тебе, Господи: Спрямуй наші стопи на новий шлях посту. Освіти нас священним сяйвом твоїх заповідей і сподоби на навколішках приносити тобі угодну молитву, бо ти Отець наш, а ми діти твої, що з острахом тобі співаємо і твоє ім’я призиваємо.

(З «Сідалень» Утрені в понеділок 2-го тижня посту).

· ДУМКА

Кожна людина, яка приходить на цей світ, є «осяяна Божими заповідями»: Бог благословляє людину душевним «ноу-хау» для її подальшої життєвої поведінки. У кожній людині закладена совість, своєрідне відчуття, що допомагає їй розрізнити добро від зла. Це голос, що підказує їй, що робити, щоб бути Богові угодною, а що уникати, щоб не попасти в тенета диявола. Колись, коли я ще молодим хлопцем ходив на уроки релігії, то ми вчили про совість та сумління. Священик пояснював урок за допомогою такої картини: за правим плечем одного юнака, на лиці якого вирисовувалась непевність, стояв одягнутий в білу дальматику добрий ангел, що підшіптував йому чинити добро, а за лівим плечем, одягнутий в чорну дальматику, був лихий ангел, який підказував нерішучому підлітку творити зло та цуратись добра. От сумління, перед котрим стоїть вибір наслідувати добру або злу.

Крім внутрішнього голосу, за допомогою котрого людині можливо сприйняти добро та відкинути зло, Бог подав деякі вказівки, щоб конкретно застерегти її перед злом. Це десять заповідей-законів, виписаних на камені «на науку всім», які він дав старозавітному патріарху Мойсеєві на Божій горі Синай. Можна сказати, що Мойсеєві закони були лише нагадуванням того, що Бог заклав у совісті кожної людини, яка приходить на світ. Ізраїльтяни були зобов’язані сповняти Мойсеєві закони «ad litteram», тобто «слово в слово». У найважливішій частині храму в Єрусалимі, побудованому царем Давидом, у так званій «Святая святих», зберігались у належному ковчегу скрижалі [кам’яні таблиці], на котрих були виписані десять Божих заповідей. Стародавні євреї дослівно зберігають їх ще по сьогоднішній день. Ісус Христос, Єдинородний син Бога, ставши чоловіком, не скасував Мойсеєві закони, лиш удосконалив їх, узагальнюючи їх двома «новими» заповідями: любити Бога та любити ближнього, як себе самого. Христос повністю змінив сутність Мойсеєвих законів. Важливим є дух, у якому ми їх виконуємо. В ізраїльтян панувала «літера», а в християн — «любов». Мойсеєве «зуб за зуб, око за око», що схвалює помсту та відомщення, щезає перед Христовою вимогою любити недруга та вилучити зі словника християнина такі слова, як «ворог», «помста», «ненависть», замінивши їх термінами «друг», «прощення», «любов»! От різниця між Мойсеєвими законами та Христовими заповідями. У Мойсея єврей був рабом «слова»: якщо йому додержуватись законів «слово в слово», він був переконаний, що спасеться. У Христа такого немає, бо «людина вже не для суботи (не є рабом дослівного збереження заповідей), лиш субота для неї»! Послідовник Христа додержується законів любові, а не «суботи-слова». Якщо я через допомогу ближньому пропущу Службу Божу в неділю, я не грішу, бо виконую закон любові. Якщо я в п’ятницю з’їм у гостях м’ясо, я не згрішу, бо по-перше, я пошанував господаря, що мене запросив і пригостив, а по-друге, більший гріх викидати м’ясо, ніж не з’їсти його. Під час посту треба перевірити, чи моя любов до Бога не звершується лише буквальним додержуванням Божих заповідей без любові до ближнього і до Господа, чи в основі моєї віри лежить любов! Я повинен у моїм житті керуватись любов’ю до Бога та ближнього! От яку любов я повинен покласти в основу зберігання Божих заповідей.

· ПОСТАНОВА

В основу моєї поведінки покладу любов до Бога та ближнього:

Діти: Любитиму тата й маму, так як Христос любив своїх батьків.

Молодь: Буду роздумувати над любов’ю Бога до людей.

Дорослі: Звернусь добрим словом до того, хто мене ображає.