Тарас Григорович Шевченко у музиці

Реферат

На хоровий твір

«Ой, чого ти почорніло»

Музика О. І. Литвинова

Слова Т. Г. Шевченка

Студентки IV курсу
спеціальності 5.02020401
«Музичне мистецтво»
спеціалізації
«Хорове диригування»
Краснової Марії
клас викладача
Міхалєвої О.Є.

м. Сєвєродонецьк
2013-2014 н.р.

План

I Загальний аналіз:

1) Тарас Григорович Шевченко в розвитку української музики.
2) Відомості про авторів.
3) Жанрова приналежність твору.
4) Загальний характер та зміст твору.

II Музично- теоретичний аналіз:

1) Структура музичноої форми.

2) Ладотональний план.

3) Метроритм, темп.

4) Динаміка.

5) Особливості фактури викладу.

6) Значення ролі акомпанементу.

III Вокально- хоровий аналіз:

1) Тип і вид хору, загальний діапазон.

2) Дихання.

3) Стрій.

4) Ансамбль.

5) Дикція.

IV Виконавський аналіз:

1) Виконавські труднощі.

2) Диригентські труднощі.

Тарас Григорович Шевченко у музиці

Наша країна багата своєю літературою, архітектурою,наукою, живописом, музичним мистецтвом. Вона виплекала таких людей, як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Артемій Ведель, Максим Березовський, Дмитро Бортнянський, Семен Гулак-Артемовський, Ілля Мечников, Микола Бекетов, Марко Кропивницький, Микола Садовський, Марія Заньковецька. Ці люди відомі не тільки на Україні, а й за її межами. Вони прославили нашу державу.

Тарас Григорович Шевченко — постать велична й унікальна. Серед світових геніїв важко назвати ім'я поета, вірші якого перелилися б таким широким потоком у музичні твори й охопили майже всі музичні жанри: пісні й романси, хорові мініатюри й розгорнуті хори, монументальні кантати, інструментальні п'єси, симфонічні поеми, опери, ораторії, балети. Інтерпре­тація поезії Т.Г.Шевченка в музиці розпочалася ще за життя поета й триває в наші дні. Досить нагадати, що на початку XX століття 227 поезій «Кобзаря» було втілено у 1500 музичних творах. Живе й могутнє слово Тараса Григоровича надихає до творчості багатьох композиторів у різних країнах — в Україні, Канаді, Росії, Америці, Франції... Але кожен із митців знаходить такі поетичні рядки, які найбільше торкаються саме його серця й збуджують невтомну думку.

Музикальність особи Т. Шевченка, нерозривність з народною піснею яскраво відбилися на його поетичній творчості. А це в свою чергу сприяло широкому втіленню його поезії в музиці (дослідники нараховують понад дві тисячі композицій на слова Т. Шевченка). І не дивно, що першим його інтерпретатором став народ, якому поезія Т. Шевченка була близькою і рідною, бо Тарас Григорович — це борець за волю України, символ духовного життя нації, символ її незалежності.

На творчість Шевченка великий вплив мав укр. фольклор (див. Народна словесна творчість і Т.Г. Шевченко). Цей вплив позначився на тематиці, мотивах, образах та поетиці більшості його віршів.

Особливо близька за формою до нар. П. його рання творчість, де майже вся система образів і поетичних засобів народнопісенна.

Проте Шевченко не копіював фольклорних зразків, а творчо переосмислював їх, надавав нового звучання, пристосовуючи до ідейно-творчих завдань своєї поезії.

Важко знайти у світовій літературі поета, твори якого вилилися б у таке широке море народних пісень. «Кобзарем» не тільки зачитувались, але його й співали. Ще за життя Т. Шевченка розпочали писати твори на тексти поета і професійні музиканти. Цей процес був постійним і триває до наших днів. Нелегко було створити музику до поезії Т. Шевченка, яка б відповідала її революційному змістові, глибині думки, народності і втіленому в ній національному характеру. Традицію озвучення Шевченкової поезії потужно заклали композитори XIX ст., насамперед М. Лисенко.
Учень і послідовник М. Лисенка – видатний композитор С. Людкевич, акцентував передусім на високій художній вартості Лисенкових солоспівів з «Музики до «Кобзаря» Т. Шевченка» та органічній єдності слова і музики.
Уже в наступному столітті цю традицію підхопили такі видатні композитори, як Левко Ревуцький, С. Людкевич (драматичний солоспів-балада «За байраком байрак» 1920 року), А. Штогаренко («Якби мені черевички» 1939) та ін.
У другій половині XX ст. поезія Шевченка продовжує надихати композиторів на написання нових романсів. Серед авторів слід назвати М. Вербицького, К. Стеценка, Я. Степового, А. Кос-Анатольського, Д. Клебанова, Л. Колодуба, Ю. Мейтуса, М. Скорика, Д. Січинського, В. Барвінського, Г. Майбороду та ін. Саме національна своєрідність поетичної спадщини Т. Шевченка надала вокальній музиці українських композиторів самобутності і неповторності.

Деякі поетові вірші стали Піснями ще за його життя ("Тяжко-важко в світі жити", "Нащо мені чорні брови", "Така її доля" (уривок з балади "Причинна") та ін.).

У 1860 поезію "Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!" поклав на музику О. Рубець.

Більше як 80 пісень на слова Шевченка належить М.В. Лисенкові. Його традицію продовжили К. Стеценко ("Вечір", "Ой літа орел"), Я. Степовий ("Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!", "Зоре моя вечірняя", "Вітер з гаєм розмовляє"), С. Людкевич ("Сонце заходить, гори чорніють"), В. Заремба ("Нащо мені чорні брови", "І багата я"), А. Штогаренко ("Якби мені черевики") та ін.

Більшість обробок композиторів-професіоналів через репертуарні збірники, радіо, телебачення влилися в народнопісенний репертуар.

Пісні на слова Шевченка мали значний вплив на укр. народнопоетичну творчість. Вони внесли в народну пісню свіжі мотиви, ідеї, збагатили їх новим змістом, розширили мелодійне звучання.

Таке розуміння народності — співати про долю народу його музичною мовою і розвивати закладені у ній можливості — і було особливо, необхідним у процесі формування української національної музичної культури. Українська музика завдяки поезії Т. Шевченка збагатилася новою соціальною тематикою, новим революційно-демократичним змістом, широкою галереєю народних образів. Саме своєю соціальною і національною проблематикою, революційним закликом до боротьби і своєю глибокою народністю поезія Т. Шевченка була зразком для українських композиторів. Особливо яскраво це помітно починаючи з творчості М. В. Лисенка — основоположника національної композиторської школи на Україні. М. Старицький згадував, що молодий М. Лисенко «був особливо вражений і зачарований музичною звучністю й силою простого слова» поезії Т. Шевченка. Усе життя працював М. Лисенко над втіленням поезії Т. Шевченка у музиці, написав на його тексти понад 80 творів різних жанрів (кантати, хорові поеми й хори, пісні і романси, вокальні ансамблі).

Поезія Т. Шевченка справила великий вплив на розвиток української музики. Вона надихала митців на створення музичної шевченкіани і радянського періоду.

Твори, на вірші Шевченка:

Хорові твори:

Г. Гладкий, обр. М. Леонтовича «Зоре моя вечірняя»,
В. Іконник «Сонце заходить»,
Я. Степовий «Садок вишневий коло хати»,
Г. Топольницький «Ой, три шляхи широкії»,
Б. Лятошинський «Тече вода в синє море»,
С. Стельмащук «Над Дніпровою сагою»,
А. Кос-Анатольський «Учітеся, брати мої»,
Є. Козак «Думи мої»,
К. Стеценко «Тополя»,
Б. Фільц «Зацвіла в долині»,
М. Лисенко «Сон»,
Л. Ревуцький «У перетику ходила»

Вокальні твори:

М. Лисенко «Ой, одна я одна», «Садок вишневий коло хати»,
К. Стеценко «Плавай, плавай, лебедонько»,
Я. Степовий «Три шляхи широкії», «За думою дума»,

Кантати:

Л. Ревуцький кантата-поема «Хустина»,
С. Людкевич кантата- симфонія «Кавказ», кантата- поема «Заповіт»,
М. Лисенко кантата «Радуйся, ниво неполитая».

Окремим розділом можна розглядати цикл творів «Музика до Кобзаря». Він має величезне значення в історіі української музики та охоплює твори різних жанрів і форм: 3 кантати, 17 хорових поем та окремих хорів, 8 вокальних ансамблів, 56 пісень та романсів.
Цикл складається з 7 серій:

1) 13 творів- романси «Садок вишневий», «Ой одна я, одна».

2) 15 творів- кантата «Б’ють пороги».

3) 13 творів- балада «У тієї Катерини».

4) 13 творів- хор «Гомоніла Україна».

5) 13 творів- хор «Сон».

6) 13 творів- кантата «Радуйся, ниво неполитая», хорова поема «Іван Гус».

7) 4 твори- хор «Псалма Давидова».

Відомості про авторів: