Литвинов Олександр Ісаакович (1926-2006)

Український композитор, диригент, народний артист України, академік, професор ХДУМ.

У 1970 закінчив Харківський інститут мистецтв, з 1973 по 1979 був керівником ансамблю пісні й танцю «Донбас» у Донецьку.

З 1979 року викладає у Харківському державному університеті мистецтв ім. І. П. Котляревського.

З 1992 очолив кафедру «Музичне мистецтво естради та джазу», яке у 1994 році отримало статус з назвою «Інструменти естрадного оркестру» як відділ при кафедрі «Духові та ударні інструменти»

У 1978 р отримав статус народного артиста УССР за вагомий вклад у розвиток українського музичного мистецтва.

Загальний характер та зміст твору:

Композитор Олександр Ісаакович Литвинов задля втілення своїх почуттів та переживань зверннувся до поезії Кобзаря, співця української мови- Тараса Григоровича Шевченка.
Він обрав вірш з глибоким змістом, і за допомогою музики відродив його з минулого та як справжній митець вдихнув у нього нове життя. З- під пера майстра ніби повстали картини- події сивої давнини..
Нова інтерпретація поезії Шевченка допомагає сучасному слухачеві ще ясніше, завдяки музиці, відчути настрій епохи, часу та подій минулого.

Завдяки тому, що композитор використав у своєму хорі повність весь вірш, музичний твір придбав риси «хорової фрески». А засоби музичної виразності підібрані настільки вміло, що здається, ніби йде постійна зміна картин та дій.

Вірш «Ой чого ти почорніло» Шевченко написав у часі свого перебування в Аральській описовій експедиції, в 1848 р. Тематично твір належить до різножанрового ряду Шевченкової історичної поезії. У вірші йдеться про поле Берестецької битви (відбулася 28 – 30 червня 1651 під Берестечком) українського козацько- селянського війська, очолюваного Б.Хмельницьким, проти польських загарбників.

Від численних поезій в дусі українських народних пісень, які писав Шевченко, цей твір відрізняється менш послідовним збереженням пісенної форми. Сидоренко у статті «Стиль пісенних творів Шевченка» відносила цей вірш до творів з пісенною формою. Композиційний принцип твору, як і його жанрово-стильову своєрідність, визначає характерна для народних пісень заспівна формула запиту („починання від запиту” Ф.Колесса) „Ой чого ти почорніло / Зеленеє поле?”, що логічно передбачає діалог (також одна з характерних ознак народної пісні). Відповідь на поставлене у перших рядках запитання розгорнута на весь твір.

Трагічна тема тут поєднується з епічними мотивами героїки, самопожертви й слави. Наступний етап розгортання відповіді знову акцентує увагу на смислі жертовної боротьби, – ідеї волі як мети тої боротьби. У повторі з його підтекстом нагадування про волю, з’являється вже конкретна адресація: „Почорніло я, зелене, та за вашу волю...” - до тих, хто волю втратив, а можливо, й перестав про неї згадувати. Цей акцент, а ним поет завершує свої роздуми, особливо важливий у творі.

Структура музичної форми:

Музика для хору – це специфічна галузь музичного мистецтва. Вплив образного змісту поетичного тексту та його структури на будову хорових творів – це явище складне, наділене своїми закономірностями і властивостями.

На основі попереднього аналізу літературного тексту, бачимо, що композитор у своєму творі використав строфічну форму наскрізного розвитку, яка містить 3 епізоди.

Строфічна форма, в рамках якої одній і тій же мелодії відповідають різні віршовані строфи і елемент контрасту вноситься лише поетичним текстом, тому строфічна форма в чистому вигляді зустрічається у вокально- хорових жанрах. І для вокальних, і для інструментальних композицій характерна форма з розділом, що повторюється, - рефреном. Інколи строфічна форма характеризується введенням однієї або декількох контрастних строф.

Строфа

У творі простежується наскрізність у розвитку музичної тканини, де відбувається поступальне, необоротне, безупинне розгортання музичного матеріалу. Такий розвиток властивий сцснічній драматургії, де постійне оновлення матеріалу такої форми є відображенням сценічних подій, екранного зображення, деталізірованим віддзеркаленням тексту, сюжету тощо.

Цей же приклад також підтверджує строфічність розвитку, що виражена присутністю єдиної лінії наростання і спаду динамічної, ритмічної, темпової активності і щільності фактури. Протягом всього твору спостерігається мотивно- інтонаційний зв`язок і тональна супідрядність розділів.

Зміна словесного тексту позбавляє куплетну форму від специфічного ефекту остінатності, вносячи різноманітність до вмісту твору в цілому. Зміна тексту при музичній варіантності дозволяє вносити кожного разу нові виразні відтінки.

Ладотональний план:

Вибір тональності композитором є справою не випадковою. Великою мірою він пов'язаний з її виразними можливостями. Індивідуальні барвисті властивості тональності – це факт. Далеко не завжди вони в єдності з емоційним колоритом музичного твору, проте завжди присутні в його барвисто-виразному підтексті, як емоційний фон.

Основна тональність хору «Ой, чого ти почорніло» f- moll.
За таблицею бельгійського музикознавця та композитора Огюста Геварта можемо визначити, що основна тональність f-moll, яку вибрав автор, має сумний характер, а тональність, у яку відбувається відхилення b-moll- похмурий характер.

Деталізуючи аналіз тонального плану, слід відзначити, що у творі використовується гармонічний вид мінору:

Композитор використав елемент українського «думного» ладу, але не у чистому вигляді, де до дорійського ладу, тобто мінор з підвищеним VII ступенем, додається ще один підвищений ступінь- IV. А Олександр Литвинов використав IV підвищений ступінь у гармонічному мінорі:

Гармонічна мова ускладнюється тональним співвідношенням f- moll- b- moll. Це відхилення вносить складність у гармонічні вертикалі:

Переважають у творі акорди S групи, тобто присутні риси плагальності:

Метроритм, темп:

Метро ритм музичного твору тісно пов’язаний з ритмом вірша. Вибір і зміна ритму й розміру у творі визначается розвитком вірша і його змуста. Українським і російським народним пісням при таманні зміни і несиметричні.

Розмір як один із засобів музичної виразності грає не останню роль в даному хорі. Автор використовує змінний розмір, тому що це передбачається, насамперед, літературним текстом та розвитком драматургії твору. Композитор застосовує як прості (2/4, 3/4), так і складні розміри (4/4, 5/4, 6/4).

Розміри 5/4 та 6/4 використовуються в кульмінаціонному розділі, підкреслюючи цим деяке метричне розширення та ущільнення звучання. Все це напруження призводить до кульмінації та досягає апогею. Окрім складного розміру на кульмінацію вказують динаміка fff, щільна гомофонно- гармонічна фактура викладу та висока теситура.

Ритм складний. Автор використовує пунктир, синкопи, розспіви голосних (восьма з точкою – дві тридцять других). Все це вказує на трагічний характер (використовуються інтонації плачу, голосіння, зітхання які підкріплені ритмом). Розспіви зустрічаються достатньо часто, що вказує на приналежність до української народної пісні.

Темп - один з головних показників характеру та настрою даного твору. Він перш за все, підпорядковується літературному джерелу, фактурному викладу твору, розвитку його мелодичної лінії.
Автор використав повільний темп, але на протязі всього твору можна спостерігати деякі відтінки даного темпу.

Першочергове позначення темпу – Lento. це вказує на повільний, протяжний характер та на поступове розмірене розгортання музичної тканини, підкреслене повнозвучними ваговими акордовим викладенням та поліфонічною фактурою.

Далі характер змінюється на більш рішучий (Risoluto) – цупкі акорди, стрибки у мелодії, закличний текст, але така зміна характеру не тривала, бо у наступній частині йде росповідь про події. Для цього композитор передбачив темп Piu mosso, який найбільш підходить у цьому випадку.
У момент розповіді мелодія набирає сили та більш напруженого емоційного забарвлення (на це вказує і динаміки і фактура хору, і фактура акомпанементу), тому у даному розділі характер виражений у темпі Agitato, що значить збуджено. Цей темп відноситься до вираження емоційних відтінків товру. Саме у цьому розділі починається поступовий вступ кожної партії одно за одною, ніби, всі збужено тлумачать одне і теж.

Останній розділ твору «Ой, чого ти почорніло» розпочинається високою теситурою, динамікою fff, складним розміром 5/4 та насиченим акордовим супроводом у високій теситурі. Всі ці засоби вказують на характер, а саме Pesante – вжако, підкреслено.
Завершується твір кодою, яка виконується без супроводу, a cappella, має поліфонічну фактуру та характер Lacrimoso – слізно. Це є своєрідним реквіємом.

Динаміка:

Динаміка є важливим виражальним засобом, здатним впливати на сприймання музики, викликати у слухачів різноманітні асоціації. Використання динаміки зумовлюється змістом і характером музики, особливостями її структури та стилю.
Амплітуда динамічного розвитку цього твору дуже широка: від ррр до fff. Цим композитор підкреслює широкий спектр душевних переживань та виконавські динамічні можливості хору, які втілив автор у цьому творі.
Олександр Литвинов використовував різноманітні види музичної виразності, але динаміка у цьому творі (обнажает) і посилює роль усіх інших засобів музичної виразності(фактури, тонального плану, метро ритмічного розмаїття).

Починається твір глибоким вдумливим вступом- роздумом, який згодом приймає трагічний похмурий характер. Посилюється відчуття тривоги, посилюється передчуття лиха. Цей інструментальний вступ готує слухача до майбутніх подій, налаштовує на його характер та підводить до вступу хору.

Вступ розпочинається у низькому регістрі (контр та субконтр октава) це вказує на те, що відчуття лиха тільки зароджуються, але це відчувається з кожним тактом все ясніше. Поліфонічне викладення з «розмитими» підголосками складає враження наближення біди, від якої нікуди бігти.

Поступово теситура підвищується, ущільнюється фактура викладу (вона стає акордовою), та згодом досягає кульмінації (пасажі у високому регістрі), яка демонструє незламну внутрішню силу і волю українського народу.

Далі відбувається згасання динаміки, воно виражене композитором завдяки тремоло у низькому регістрі, на фоні якого відбувається рух секстакордів півтонами. Все це вказує слухачеві на різкий спад емоційного напруження та спокій перед «великою битвою». Все ніби завмерло в очікуванні лиха.

На фоні цього тимчасового спокою вступає хор. Але октавні «вигуки» на динаміці р попереджують нас про майбутні події.

Розпочинає перший розділ басова партія з динаміки р, суворо, здалекау, а capella. Починається питанням (у дусі народних пісень) «Ой, чого ти почорніло, зеленеє поле?»

Поступово «вплітаючись», вступають інші групи голосів (тенора, альти і сопрано), які ніби відповідають: «Почорніло я од крові…»

Далі підхоплений стрімким пассажем супроводу, хор на динаміці ff закличними інтонаціями ніби закликає всіх: «За вольную волю!»

Другий розділ починається розповіддю про події битви під Берестечком які відбулись і які призвели до трагедії- поразки українського війська. Динаміка mf, хвилеподібний акомпанемент, росповідь від імені поля – свідка трагедії. Все це вказує на оповідний характер, який згодом змінюється та трансформується у похмуру картину закривавленого поля, яке рясніє трупами.

Наступна картина починається словами «Я знов буду зеленіти» - чоловічий хор, динаміка pp, слідом за ними вступає жіночий хор, ніби відгуком. Тут є відображення і загиблих козаків, які більш ніколи не побачать цього світу, і жінок які їх оплакують, і матерів, що втратили дітей, але інтонації цого розділу дають надію на те, що не зважаючи на загибель синів, країна – мати знов відродиться. Опле буде знов зелене і буде воля царювати на нашій землі.

Заключний розділ – кода має роль реквієму. Хор вступає на динаміці ррр без супроводу акомпанементу на голосну «а», дуже похмуро, трагічно. Останні такти коди супроводжуються акомпанементом, та в межах двох тактів динаміка різко змінюється з ppp до fff, це означає що які б вороги не заглядались на наші землі, не підкорювали нашу волю, Україна – волелюбна країна, а її народ ніколи не буде принижено стояти на колінах, навіть, якщо для цього потрібно загинути у бою.

Особливості фактурного викладу:

Фактура твору- це один з основних засобів музичної виразності хорового твору, оскільки в ньому спостерігається картинність та музична зображальність. Тому композитор використав дуже різноманітну фактуру викладу для більшого зображного ефекту.

Фактура у данному творі мішана:

-гомофонно- гармонічна:

Виконання такого виду фактури передбачає те, що партія, яка виконує основну тему має звучати гучніше за всі інші партії. Але в данному випадку не має сенсу створювати особливих умов для данної хорової партії, оскільки через свої темброві особливості партія сопрано не потребує додаткових динамічних виділень, бо виписана у високому регістрі.

-унісонна

Прикладом іншого виду фактури є унісонна фактура. Уцьому випадку композитор прагнув підкреслити масову згуртованість, тому почав цей епізод з закличного стрибка на сексту, підкріпленого літературним текстом «За вольную волю!». Все це ще раз підкреслює задум поета та нездоланну силу та невгасаючу віру народа у краще життя.

-імітаційна поліфонія

Даний фрагмент є прикладом імітаційної поліфонії, яка передбачає поступовий вступ кожної партії у різний час. Це вказує на массове переживання людей через спільну скруту. Вступ по черзі один за одним демонструє зацікавленість всіх трагедією та підключення багатьох людей.

-підголосочна поліфонія

Такий вид фактури, як підголосочна поліфонія, передбачає оспівування звуків та розспіви одного слогу на декілька звуків, витримані підголоски.
Підголосочна поліфонія зустрічається в народних піснях, де є основна мелодична лінія у якомусь з голосів та інші пратії, виконуючі роль підголосків.

-скрита поліфонія:

Такі поєднання фактурного викладення у творі можна пояснити тим, що кожен епізод має своє смислове та емоційне навантаження. В данному творі використовується картинність, яка, насамперед, залежить від літературного тексту: заклик «За вольную волю…» вже несе за собою войовничий і напружений характер, на відміну від фрази «Клюють очі козацькії…», що є підтвердженням факту загиблих у битві козаків.

Значення ролі акомпанементу:

Акомпанемент займає особливе місце у зображальному плані цього твору. Він доповнює образи та дає змогу глибше поринути у вирій історичних подій.

Акомпанемент має функцію гармонійної підтримки хору, а в деяких випадках має звукозображальну функцію.

Вступ твору передбачає весь подальший розвиток музичного матеріалу. На кульмінаціях акомпанемент придає більшого драматизму і потужності звучання хору.

Тип і вид хору:

Тип хору змішаний, вид 4 голосний. Присутнє дивізі у партії S, T, та B.
Такому складу хору під силу виконати цей твір, а саме, використовуючи передбачену динаміку, характер та штрихи, завдяки яким композитор передав усю глибину та трагедію даного вірша.
Завдяки такому кількісному складу хору слухачеві вдасться у повній мірі відчути всю багатофарбну палітру переживань та емоційного накалу.

Діапазон партії S:
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________

Діапазон партії A:

______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________
______________________________________________

Діапазон партії T:

Діапазон партії B:

Загальний діапазон хору:

Дихання:

Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями: