Ансамбль- це перш за все злагодженість, врівноваженість. Це, мабуть, один з найважливіших формотворчих моментів будь- якого твору

Існують різні види ансамблів:

1) У залежності від фактури:

- Унісонний (з нього починається робота над твором). При роботі над даним видом ансамблю треба добиватися щоб усі партії були вивірені динамічно вірно, щоб була чітка вимова приголосних, єдина вокальна манера.

- Поліфонічний ансамбль грає одну з головних ролей, бо особливістю цього ансамблю є відтворення безперервності руху і накладання голосів один на одний.

Голоси в поліфонічному викладенні не залежать один від одного й рідко кадансують одночасно, частіше їх каданси не збігаються.

В ансамблі з імітаційною поліфонією вступ кожної партії повинен бути виконаний точно в ритмічному і динамічному плані. Під час вступу кожної партії всі інші голоси мають трохи поступитися їй у динамічному плані для яснішого прослуховування поліфонії.

- Гомофонно- гармонічний ансамбль відрізняється від поліфонічного виокремлюванням однієї мелодичної лінії в одній з хорових партій, а всі інші голоси утворюють акарди. У цьому випадку дуже важливо провести тему у тому голосі, в якому вона проходить так, щоб акомпануючи група не загасила її.

2) У залежності від теситури:

Майже на протязі всього твору ансамбль у залежності від теситури переважно природний. Але є такі місця (29, 42, 63 такти), де ансамбль слід досягати штучно, оскільки партії S, T, B перебувають у високій теситурі (в однакових теситурних умовах), а партія А знаходиться у середній теситурі. Тому є вирогідність, що альтова партія може звучати не достатньо яскраво. Її треба тембрально висвітлити і динамічно відзначити.

3) Ансамбль метру і ритму:

Такий вид ансамблю також представляє деяку складність. Оскільки там, де в партитурі не співпадає ритму партій, може не співпадати підтекстовка. Це веде за собою дикційні неточності (53-56 такти).

Також, не можливо не звернути увагу на метричний ансамбль.Так, як у творі змінний розмір, який достатньо часто міняється, можуть виникнути деякі неточності і неспівпадання між хористами. Треба вміти швидко переключатися з одного метру на інший і ні в якому разі не втрачати «пульсації».

Дикція:

Автор використав вірш Тараса Шевченка «Ой, чого ти почорніло» повністю.

Ой чого ти почорніло,

Зеленеє поле?

— Почорніло я од крові

За вольную волю.

Круг містечка Берестечка

На чотири милі

Мене славні запорожці

Своїм трупом вкрили.

Та ще мене гайворони

Укрили з півночі...

Клюють очі козацькії,

А трупу не хочуть.

Почорніло я, зелене,

Та за вашу волю...

Я знов буду зеленіти,

А ви вже ніколи

Не вернетеся на волю,

Будете орати

Мене стиха та орючи

Долю проклинати.

Чіткість дикції під час співу залежить від правильної вимови. Якісна артикуляція голосних, чітка вимова приголосних і виразне фразування забарвлюють звучання хору, збагачують хоровий стрій, зміцнюють ансамбль, ведуть до високого художнього виконання хорового твору.

Характер музики виконуваного твору впливає на співацьку дикцію найголовнішим чином.
У місцях трагічного характеру вимова тверда:

«Почорніло я, зелене,

Та за вашу волю...»

Чим більший емоційний накал, тим дикція повинна бути рельєфнішою:

«Клюють очі козацькії,

А трупу не хочуть.»

У більш драматичних місцях, дикційна твердість може перебільшуватись і доходити до скандування:

«За ввашу, за волю,

За вольную волю!»

Як відомо, голосні звуки- основа, яка надає протяжності співацькому звукові,а приголосні- контур, що виявляє зміст літературного тексту.

Дуже важливо застосовувати правило поєднання слів, яке полягає в перенесенні приголосних з кінця попереднього слова на початок наступного:

Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?

— Почорніло я од крові за вольную волю.

Круг містечка Берестечка на чотири милі

Мене славні запорожці своїм трупом вкрили.

Також повинно бути виконане правило чіткої вимови приголосної «р» у таких словах:

Крові, вкрили,
почорніло, гайворони,
круг, трупом,
Берестечка, чотири.

Під час співу, на відміну від побутової мови, голосні триваліші та більш округлі. Завдяки цьому вони краще прослуховуються в будь- якому темпі й не перериваються приголосними. За цими якостями українське вокальне мовлення наближається до італійського.

Усі зміни вимови, які є в українському вокальному мовленні, стосуються тільки приголосних. Явище уподібнення одних приголосних до інших називається асиміляцією.
У творі, який ми розглядаємо, також зустрічається таке явище:

Запорожці = запорошці,
вкрили = фкрили,
з півночі = співночі,
круг містечка = крухмістечка.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: