Залежності від маси, виду та складу забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу

Для визначення категорії небезпеки підприємств використовують дані про викиди забруднюючих речовин в атмосферу за формою статистичної звітності по повітрю. При цьому у відповідній формі повинно бути розшифрування "вуглеводів" та "інших" і повинна мати місце інформація про сумарні викиди шкідливих речовин в атмосферу від групи підприємств.

Категорію небезпечності підприємств (КНП) розраховують за виразом:

(2.1)

де М_і - маса викиду і-тої речовини, т/рік;

ГДК_с.д. - середньодобова гранично допустима концентрація і-тої речовини, мг/м³;

n - кількість шкідливих речовин, які викидаються підприємством в атмосферу;

а^і - безрозмірна константа, яка дозволяє порівняти ступінь шкідливості і-тої речовини зі шкідливістю сірчаного газу. (визначається за табл. 2.1.)

Безрозмірна константа у відповідності з класом небезпечності речовини.

Таблиця 2.1

Константа	Клас небезпечності речовин

а_і	1.7	1.3	1.0	0.9

Для розрахунку КНП за відсутності середньодобових значень ГДК використовують значення максимально разових ГДК або зменшені у 10 разів значення ГДК робочої зони забруднюючих речовин.

Значення КНП для речовин, по яких відсутня інформація про ГДК, прирівнюють до маси викидів даних речовин. За величиною КНП підприємства поділяються на 4 категорії небезпечності. Граничні умови для виділення підприємства за категоріями небезпечності наведено в таблиці 2.2.

Категорія небезпечності підприємств і граничні значення КНП.

Таблиця 2.2.

Категорія небезпечності	Значення КНП	Санітарно - захисна зона(СЗЗ), м
	> 10⁸
	10⁸> КНП > 10⁴
	10⁴> КНП > 10³
	< 10³

В залежності від категорії небезпечності підприємства здійснюється облік викидів забруднюючих речовин в атмосферу і запроваджується періодичність контролю за викидами підприємств, а також призначається ширина санітарно-захисної зони (СЗЗ) під джерел забруднень до житлових районів.

Прикладом економічних інструментів спрямованих на стабілізацію атмосферних концентрацій парникових газів є механізмів гнучкості, встановлених Кіотським протоколом від 1997 року. Згідно з цим документом держави, які його підписали, зобов'язуються забезпечити об'єм викидів парникових газів на рівні 1990 року.