Наведемо приклади ігрових вправ для формування графічних навичок

1)Граємо у гру "7 х 7". Намалюйте квадрат і впишіть у клітинки велику й маленьку букви відповідно до її номера в німецькому (англійському) алфавіті. Переможе той, хто правильно впише усі букви.

Виконуючи цю вправу, учні мають можливість багаторазово написати нові для них букви (вони наведені у квадраті), а також самостійно вписати букви, що були вивчені раніше (учні можуть зробити це по пам'яті, або спираючись на пронумерований список букв алфавіту, який є в підручнику або має бути вивішений у класі).

Допоможіть великим і маленьким буквам знайти одне одного. Запишіть пари букв, наприклад: Dd. Хто зробить це першим?

Навчання орфографії

Техніка письма, крім каліграфічних, передбачає володіння орфографічними навичками. Під орфографічними навичками розуміють навички написання слів у відповідності до правил використання письмових знаків у кожному конкретному слові.

Орфографічні системи іноземних мов, що вивчаються в середніх навчальних закладах, базуються на чотирьох основних принципах:

-фонетичному, коли буква повністю відповідає звуку, тобто опорою є вимова (наприклад, нім.: fünf;);

-морфологічному, коли написання визначається правилами граматики (морфології) незалежно від фонетичних умов, наприклад, у споріднених словах чи формах (наприклад, нім.: Kind /kіnt/ — Kinder /kinder)

-традиційному (історичному), коли орфографічні форми є традиційно закріпленими і відображають зниклі норми вимови (наприклад, нім.: vier);

Визначаючи методику навчання орфографії, слід узяти до уваги той факт, що в іноземних мовах, які вивчаються у школі, знаходимо відображення усіх згаданих принципів, проте у кожній мові який-небудь з них переважає. Так, у німецькій мові провідними є фонетичний та морфологічний принципи.

На початковому етапі навчання техніки письма важливо враховувати особливості графемно-фонемних відповідностей кожної конкретної іноземної мови і проводити цілеспрямоване навчання з метою подолання труднощів в оволодінні графемно-фонемною системою мови. Серед таких труднощів насамперед виділяються буквосполучення, що передають один звук (наприклад, нім.: sсh -, ck-; ch -.

Інша трудність - одна буква може передавати різні фонеми, наприклад: в німецькій мові буква s відповідає кільком звукам - /s/, /z/. Або навпаки - один звук зображується на письмі різними графемами (наприклад, нім.: е, ä).

Має місце явище, яке зовсім чуже українській мові — наявність так званих "німих" букв (наприклад, нім.: у словах з буквою h після голосних — Ohr, Kuh, sah). Ці та інші розходження у графемно-фонемних системах української та німецької мов стають причиною значної кількості орфографічних помилок у письмовому мовленні учнів.

З метою попередження помилок та навчання учнів правопису згідно з орфографією іноземних мов слід використовувати спеціальні вправи, націлені на формування стійких орфографічних навичок.

У навчанні орфографії виділяють дві підгрупи вправ: