Теоретико-методичні підходи до розрахунку чисельності робітничого складу персоналу підприємства

На підприємствах визначається чисельність по категоріям, а в середені категорій – по професіях, спеціальностях, кваліфікації.

Загальна чисельність працівників підприємства визначається за формулою, [ 8, -С. 323; 51, -С. 297]:

де:

Чп – середньоспискова планова чисельність працюючих;

Чб – середньоспискова базова чисельність працюючих;

ІА – індекс збільшення обсягу виробництва у плановому періоді;

ІП – індекс зростання продуктивності праці у плановому періоді.

Визначення чисельності виро-бничих (основних) робітників

До виробничих відносяться робітники, що безпосередньо беруть участь у здійсненні технологічних процесів з виготовлення продукції. Для розрахунку необхідні наступні вихідні данні:

§ виробнича програма (Тв.п.);

§ норми часу, виробітку, обслуговування (ti);

§ баланс (бюджет) робочого часу одного робітника на плановий період (Тр.п.);

§ коефіцієнт виконання норм (Кв.н.).

Виробнича програма та норми часу необхідні для розрахунку трудомісткості виробничої програми(Тв.п.). Остання визначається шляхом добутку витрат часу на один виріб (трудомісткість) на кількість виробів в програмі. Тут повинні використовуватись планові норми трудомісткості, в яких відображено запроектовані організаційно-технічні заходи з урахуванням терміну їх впровдження. При значних коливаннях норм по кварталам, річна трудомісткість розраховується як середньозважена із квартальних. Для визначення трудомісткості тієї частини виробничої програми, номенклатура якої не уточнена, тобто трудомісткості запасних частин, незавершеного виробництва тощо, визначається питома трудомісткість 1 тис. грн. продукції за звітніми даними, що коректується на запланований процент зменшення трудомісткості. Якщо відомо обсяг виробництва цієї частини продукції та трудомісткість одиниці (1 тис. грн.), то добутком цих величин визначають трудомісткість цієї номенклатурної позиції програми.

Загальна трудомісткість виробничої програми представляє собою суму трудомісткостей її окремих частин.

Для визначення планової кількості годин, що в середньому відпрацьовує кожен робітник у плановому періоді розробляється баланс (бюджет) робочого часу. Попередньо по звітним даним складають звітний баланс, що характеризує фактичне використання робочого часу у попередньому році, проводиться його аналіз та проектуються заходи по скороченню втрат (див. табл.8.2).

Таблиця 8.2

Приклад структури річного балансу (бюджету) робочого часу на одного робітника. [40, -С.71]

№ п/п Склад балансу робочого часу По звіту базового року План на рік
дні години в % до роб. часу дні години в % до роб. часу
1. Календарне число днів            
2. Вихідні і святкові дні            
3. Робочий час   2089* 100,0   2080* 100,0
4. Невиходи на роботу та простої:            
4.1 чергові відпустки 13,6   5,3 13,8   5,43
4.2 відпустки у зв’язку з вагітністю та поло-гами 1,6   0,63 1,6   0,63
4.3 виконання державних обов’язків 0,3   0,12 0,3   0,12
4.4 по хворобі 4,0   1,57 3,6   1,42
4.5 по неповажних причи-нах 0,2   0,8 -   -
підсумок 19,7 161,54 7,73 19,3 157,5 7,6
5. Явочний робочий час 235,3 1927,5 92,27 234,7 1922,5 92,4
6. Втрати часу в сере-дені дня:            
6.1 перерви для году-вання дітей   0,2     0,2  
6.2 скорочений робочий день підлітків та ро-бітників із шкідли-вими умовами праці   0,01     0,01  
6.3 простої   0,42     -  
підсумок   0,45     0,03  
7. Середня тривалість робочого дня   7,75     8,17  
8. Корисний фонд ро-бочого часу   1823,6 87,3   1917,5 92,2
* З метою спрощення розрахунків тривалість робочого дня приймається рівною – 8,2 години
Пояснення до деяких скла-дових балансу робочого часу:

Тривалість відпусток визначається (у відповідності з діючим законодавством) на одного спискового робітника як середньозважена величина, оскільки робітники з різним стажем роботи та працюючи у різних умовах, мають неоднакову тривалість відпустки.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: