Професійне навчання безробітніх

Курсова підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації безробітних може здійснюватись на замовлення центрів зайнятості на базі навчальних закладів, до яких належать: центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, професійне-технічне училище відповідного профілю, навчально-виробничі центри, навчальні центри, професійні школи, автомобільні навчальні комбінати, виробничо-технічні курси та інші прирівняні до них навчальні заклади першого та другого атестаційного рівня, де термін навчання не повинен перевищувати одного року, а також безпосередньо на виробництві.

Найбільш ефективними формами є професійне навчання безробітних за

робітничими професіями на базі навчально-курсових комбінатів або безпосередньо на виробництві.

Підрозділи професійного навчання на підприємстві повинні виконувати наступні функції:

· вивчення потреби структурних підрозділів підприємства в професійному навчанні та розробки на цій основі планів професійного навчання в професійно-кваліфікаційному розрізі;

· організація, в розрізі потреби, професійного навчання працівників підприємства в навчальних закладах або на інших підприємствах;

· підбір складу викладачів, майстрів та інструкторів виробничого навчання;

· комплектування спільно з керівниками структурних підрозділів навчальних груп;

· здійснення методичного керівництва всіма видами професійного навчання персоналу підприємства;

· розробка та погодження робочих навчальних планів та програм;

· здійснення контролю за навчальним процесом, дотриманням термінів навчання, виконанням навчальних планів та програм, обґрунтованого присвоєння кваліфікації;

· підготовка та подання на затвердження керівництву підприємства складу кваліфікаційної комісії, проекту кошторису витрат на професійне навчання персоналу підприємства;

· забезпечення планування та обліку навчальних занять відповідно до державних вимог;

· здійснення статистичного обліку професійного навчання кадрів на виробництві.

Організація навчання кадрів безпосередньо на виробництві включає

такі етапи:

· підготовка навчально-матеріальної бази;

· розробка та затвердження робочих навчальних планів та програм;

· розробка графіка навчального процесу;

· підбір викладацьких кадрів та інструкторів виробничого навчання;

· підготовка розкладу занять, графіка консультацій;

· комплектування навчальних груп (для курсового навчання);

· здійснення контролю за навчальним процесом, що включає наявність та стан ведення документації щодо планування та обліку навчального

процесу, виконання навчальних планів та програм в повному обсязі, дотримання термінів навчання, якість навчання, відвідування навчальних занять слухачами.

Професійне навчання робітників на підприємстві здійснюють викладачі:

· теоретичного навчання - з числа керівників підприємства та фахівці з відповідною (бажано вищою) освітою та стажем роботи не менше трьох років, а також можуть залучатися педагогічні та науково-педагогічні працівники навчальних закладів, керівні працівники і фахівці інших профільних підприємств, установ, організацій;

· виробничого навчання – майстри виробничого навчання з числа висококваліфікованих робітників, які мають високі виробничі показники та стаж роботи за професією не менше трьох років.

Підвищення кваліфікації робітників в умовах виробництва здійснюється за такими формами:

· виробничо-технічні курси;

· курси цільового призначення;

· стажування;

· інші форми підвищення кваліфікації робітників, що визначаються

підприємством.

Робочі навчальні програми з навчальних дисциплін, курсів, розробляються відповідними викладачами, методистами, розглядаються, погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому керівником навчального закладу.

При розробці робочих навчальних програм з виробничого навчання за основу беруться типові навчальні програми з виробничого навчання.

При розробці змісту виробничого навчання є обов’язковим оновлення, доповнення програм відповідно до місцевих умов організації практичної підготовки, наявної навчальної бази, змін у техніці, оснастці, матеріалах, організації праці тощо; визначаються завдання та перелік пробних кваліфікаційних робіт.

Навчальні дисципліни, курси загальнотехнічної, професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовки є найбільш гнучкими структурами обов’язкової професійної освіти: їхні обсяги можуть змінюватись в робочому навчальному плані в межах 20-30% фонду навчального часу.

Загальнотехнічна підготовка передбачає оволодіння професійними знаннями в конкретній галузі виробництва чи сфери послуг та базовими знаннями для здійснення професійної діяльності.

Професійно-теоретична підготовка передбачає вивчення дисциплін, курсів, які є основним джерелом навчальної інформації для оволодіння певною професією. Визначення часу для вивчення цих дисциплін, курсів залежить від обсягу знань, необхідних робітникам конкретного виробництва чи сфери послуг та визначеного кваліфікаційного рівня.

Професійно-практична підготовка передбачає:

· виробниче навчання в навчальному закладі, на виробництві (якщо організація виробничого навчання в ПТНЗ неможлива, то проведення виробничого навчання організовується на виробництві під керівництвом майстрів виробничого навчання ПТНЗ та відповідних спеціалістів підприємства);

· виробничу практику на робочих місцях на виробництві;

· переддипломну (передвипускну) практику на виробництві (час на підготовку дипломної роботи чи дипломного проекту).

Виробнича практика на підприємстві проводиться після завершення теоретичного та виробничого навчання. Виробнича практика слухачів проводиться безпосередньо на робочих місцях на підприємстві чи у сфері послуг з метою закріплення одержаних первинних професійних умінь та навичок, навчаються використовувати сучасну техніку, механізми та інструменти, набувають потрібних практичних навичок самостійно виконувати роботи, передбачені робочими навчальними планами. Професійне навчання безробітних за робітничими професіями за направленнями центрів зайнятості може здійснюватись на базі професійно-технічних навчальних закладів першого рівня акредитації або підприємств (в навчально-курсових комбінатах).

Навчальна програма має бути орієнтованою на можливість подальшого підвищення виробничої кваліфікації працівників. Навчальні програми розроблені відповідно до професійно-кваліфікаційних характеристик професій, але не відображають змін в техніці і технологіях виробництв, швидко втрачають своє першочергове значення. Тому обсяг теоретичних знань, передбачений навчальними програмами, має створити певний запас професійних знань слухачів, що забезпечить умови для швидкої їх адаптації на виробництві після закінчення навчання. З метою відображення в навчальних програмах робіт, суміжних з роботами по основній професії, необхідно включати теми, що відносяться до суміжних робіт по вибраній професії. Обов’язково мають бути відображеними в робочих навчальних програмах не тільки галузеві, а й місцеві (регіональні) компоненти. Структура обов’язкового компоненту змісту професійного навчання дорослого безробітного населення включає загальнотехнічну, професійно-теоретичну і професійно-практичну підготовку. В навчальних програмах виділяються основні та додаткові блоки знань.

Такі блоки можуть включати:

· загальнотехнічний блок;

· галузевий блок;

· загальнопрофесійний блок;

· професійний блок (професійно-теоретична та професійно-практична

підготовка)

· спеціальний блок;

· додатковий блок.

Загальнотехнічний блок містить навчальний матеріал, що розкриває наукові основи техніки і технології міжгалузевого призначення. Матеріал може бути профільований для конкретної галузі виробництва до якої належить професія, в частині виконання практичних завдань.

Галузевий блок містить навчальний матеріал, що містить загально технічні та економічні основи виробництва, місце професії у системі розподілу праці, що склався в галузі (на виробництві), коротке знайомство з основними трудовими функціями за професією, даними про охорону праці на виробництві, екологію виробництва тощо.

Загальнопрофесійний блок включає теоретичний та практичний навчальний матеріал, що є інтеграційною основою для групи споріднених професій.

Професійний блок є основним. Це відноситься як до обсягу навчального матеріалу, так і до його значення. В рамках професійного блоку подається для вивчення матеріал, що є основою оволодіння відповідним видом професійної діяльності на певному кваліфікаційному рівні. Якщо навчально-програмна документація розробляється для професійної підготовки за професією широкого профілю, то в цьому випадку професійний блок охоплює лише той зміст навчання, що є основою для інтеграції професій, а зміст, характерний для окремих спеціальностей, включається в інший спеціальний блок.

Спеціальний блок містить теоретичний та практичний навчальний матеріал, необхідний для оволодіння професією відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики професії.

Додаткові блоки – це достатньо універсальні та функціонально відокремлені підсистеми змісту професійного навчання, що сприяють підвищенню конкурентоспроможності працівників на ринку праці. Незважаючи на те, що освітня функція професійного навчання безробітних не є основою, то все ж слід враховувати, що професійне навчання цієї категорії населення не можна обмежувати тільки оновленням та доповненням професійних знань та вмінь. Потрібно передбачити можливість реалізації і специфічних функцій, пов’язаних з вирішенням питань соціального захисту, професійної адаптації тощо. Тому одним із найбільш поширених та важливих є бізнес-блоки. Їх вивчення забезпечує сприятливі умови для підвищення рівня економічної підготовки слухачів. Блоки цього типу розробляються відповідно до особливостей відповідних видів професійної діяльності та за своїм змістом повинні забезпечувати підготовку слухача до участі в діловому житті: економічну, правову, фінансову, управлінську тощо. До бізнес-блоків відносяться такі як: “Основи комп’ютерноїграмотності”, “Основи ринкової економіки”, “Основи підприємницької діяльності”, “Основи фінансової діяльності”, “Основи правознавства”, “Основи трудового законодавства”, “Основи знань щодо здорового способу життя”, “Техніка пошуку роботи”, “Психологія спілкування”, “Основи державної міграційної політики” тощо.

Після визначення змісту навчання оформляється навчально-програмна документація.

Типові навчальні програми визначають загальнодержавний компонент змісту професійно-технічної освіти і є обов’язковим для використання в професійно-технічних навчальних закладах незалежно від форм власності і підпорядкування.

В робочих навчальних програмах відображаються зміни у відповідній галузі виробництва чи сфери послуг.

Навчальна програма з навчального предмета - документ, що визначає зміст професійних знань і умінь. Навчальна програма з виробничого навчання – це документ, що визначає зміст професійних знань, умінь, навичок та способи і методи їх формування.