Відкриття ІІ фронту. 1944 р

Уряди США і ВБ, виконуючи рішення Тегеранської кон (28 листоп – 1 грудня 1943), вирішили до травня 1944 відкрити «ІІ фронт» у Зх Європі. Плани «Оверлод» та «Енвіль». «Оверлорд» (6 червня - 30 серпня 1944) передбачав висадку основних сил союзників на пн Фр - в Нормандії. Щоб дезорієнтувати гітлерівців щодо основних напрямів операцій союзників, планувалося додатково висадити десант на середземноморському узбережжі. У складі десантних військ були амер, брит, канад і фр дивізії. Командуючим союзними військами було призначено амер генерала Дуайта Ейзенхауера. Союзники переважали противника в кількості сухопутних військ і танків у 3 рази, в авіації - в 61 раз. Вранці 6 червня 1944 – відкрито ІІ фронт -після тривалого бомбардування і артилерійского обстрілу нім оборонних укріплень розпочалася висадка десантів уздовж узбережжя Нормандії. ( операція «Непту́н» - висадка 156 тис солдат) Союзники захопили плацдарм, взяли Бретань, розгромили 6 німецьких дивізій під Фалєзом (Фалезька операція — одна з вирішальних наступальних операцій сил союзників у операції «Оверлорд», 12 - 24 серпня 44). 25 серпня союзні війська вступили у Париж, 3 вересня- до Брюсселя, 16 вересня перетнули нім кордон. На поч. вересня 1944 більшу частину Фр було звільнено. У 1944 Червона Армія повністю звільнила тер СРСР і перенесла бойові дії у Пд-Сх і Цн Європу. 20 липня 1944 рад війська вийшли на рад-польський кордон, а восени рад кордон відновлений. 20-29 серпня 44 - Я́ссько-Кишині́вська операція - звільнення Молдови та виведення Румунії з війни, пізніше звільнено Болгарію і спільно з Нац-визв армією Югославії Белград. Фашистські війська залишили Грецію і Албанію. На пн Європи рад війська вступили на територію Норвегії, з війни вийшла Фінляндія. Наприк 1944 союзні війська звільнили Бельгію та Цн Італію. Війна на два фронти поставила Нім у надзвичайно скрутне становище. Остання спроба розірвати кільце, що дедалі щільніше оточувало Нім, була зроблена 16 грудня 1944. Нім командування мало намір рішучим контрнаступом знищити весь ІІ фронт. До кінця грудня нім удар практично видихнувся.

57. Рух опору. У Франції проти окупантів боролася "Вільна Франція"– організація, яку створив генерал Шарль де Голль одразу після окупації країни німцями, а також партизанські загони й підпільні групи, очолювані комуністами та соціалістами. Вже 18 червня 1940 р. Ш. де Голль виступив по радіостанції Бі-Бі-Сі з Лондона і закликав французьких солдатів та офіцерів не складати зброю, вступати до лав організації "Вільна Франція". У листопаді 1942 р. французька компартія уклала з Ш. де Голлем договір про спільні дії. У травні наступ­ного року було створено Національну раду Опору, шо об'єднала всі сили, які боролися проти окупантів. А в червні було утворено Французький комітет національного визволення (ФКІІВ), який оголосив себе урядом. Згодом його очолив Ш. де Голль.Антифашистський рух Опору набув широкого розвитку в таких країнах, як Югославія (де в листопаді 1942 р. було створе­но Народно-визвольну армію під командуванням Й. Броз Тито), а також в Італії, Польщі, Чехо-Словаччині.У Північній та Середній Італії, окупованих німецькими війсь­ками, керівництво рухом Опору здійснювали комітети націо­нального визволення, що складалися переважно з представників демократичних партій. Деякі гірські райони Італії були очищені від окупантів і перетворилися на своєрідні "партизанські респуб­ліки", де повновладними господарями були партизанські брига­ди ім. Дж. Гарібальді.У Польщі. Значний авторитет серед населення мали загони Армії Крайової, керовані з Лондона еміг­рантським урядом, і загони Гвардії Людової, створені Польсь­кою робітничою партією (комуністична партія). У Чехословаччин і боротьбу проти фашизму очолив емігрантський уряд на чолі з Едуардом Бенешем. Навесні 1942 р. на території країни виникли перші партизанські загони, на території СРСР була сформована чехословацька військова частина. У 1942 р. чеські парашутисти організували вбивство гітлерівського намісника Гейдриха. Особливо бойовий характер мали дії словацьких партизан. Влітку 1944 р. в Словаччині розпочалося збройне національне повстання, що тривало два місяці. У березні 1945 р. було створено Національний фронт чехів і словаків, що значно активізувало партизанську боротьбу на завершальному етапі війни.Своєрідно розвивався рух Опору в Греції. Народно-визволь­на армія вела операції на всій території країни, створювала виз­волені райони, де владу перебирали народно-демократичні ради і комітети. Загони ЕЛАС фактично визволили основну частину Греції. України, Білорусі, в західних районах Росії, оку­пованих ворогом, партизанський рух набув великого розмаху. Там діяли цілі з'єднання під керівництвом Центрального штабу партизанського руху, створеного у травні 1942 р. Без перебільшення можна сказати, що партизанська війна в тилу ворога значною мірою сприяла крахо­ві окупаційного режиму на території СРСР. Крім створених Москвою, на окупованих територіях діяли антифашистські національні формування в Латвії, Литві, Естонії, Білорусі, Росії. В Україні впродовж десяти років проти нацизму та більшовизму боролася Українська повстанська армія (УПА), бійці якої зроби­ли значний внесок у боротьбу проти ворога.Активно діяв Антифашистський національно-визвольний фронт Албанії, який мав 20 тис. бійців. На весну 1944 р. албанські патріоти контролювали значну територію країни.Підпільні диверсійні групи в роки війни діяли в Норвегії, Бельгії, Голландії, Данії. Характерною рисою Руху Опору в Європі було те, що до складу партизанських загонів, диверсійних і розвідувальних груп входили представники різних народів, втікача з концентраційних таборів.

58. Нацистський режим у Європі У загарбаних країнах запроваджували «новий порядок», прагнучи втілити в життя гол мету фашистського блоку - територіальний поділ світу, поневолення незалежних д-в, винищення цілих народів, встан. світового панування. Австрія – до складу Нім, Польща (зх. - до Нім, сх.-«генерал-губернаторство»), Чехословаччина (Судети – до Нім, Богемія і Моравія – «протекторат»), Словаччина («незалежна»), Югославія (розчленована), Греція (нім, італ, болгарська зони окупації). В Данії, Норвегії, Бельгії, Нідерландах – маріонеткові уряду. Люксембург – до Нім. Особливе становище – Фр (2/3 тер. з Парижем окуповані Нім, решта – Вішістська держ. (на чолі Петен). Економіка підпорядковувалася Нім, населення вивозилось на роботу до рейху. «Нордичні» народи (норвежці, данці, голландці) – онімечення, словянські – знищення. У 1942 – рішення про початок фізичного винищення євреїв – «фабрики смерті» (табори в Освенцімі і Треблінці (Пол), Дахау і Бухенвальді (Нім), Маутхаузен і (Авст) (з 18 млн – 12 млн загинуло). Знищувались цілі поселення (Орадур (Фр), Лідіце (ЧС), Хатинь (Білор)). Як правило, в окупованих країнах формувалися маріонеткові уряди з колабораціоністських елементів. Проте не скрізь вдавалося створити такі уряди. Так, у Бельгії і Голландії агентура німецьких фашистів була досить слабкою для утворення таких урядів. Після капітуляції Данії її уряд слухняно виконував волю окупантів. З деякими "союзними" державами (Болгарія, Угорщина, Румунія) були встановлені фактично васальні відносини. Вони за безцінь збували в Німеччину свою аграрну продукцію і сировину в обмін на дорогі вироби промисловості. Найбільш антилюдяний фашистський "порядок" встановлювався в країнах Східної та Південно-Східної Європи, оскільки слов'янським народам передбачалася участь рабів німецької нації. Відповідно до імперської політики більшість робіт, що є простими, другорядними, примітивними, мала виконуватися не німцями, а виключно особами, які були так званими допоміжними народами (наприклад слов'янами). Керуючись цим принципом, нацисти вивозили до Німеччини на рабську працю тисячі людей. На травень 1940 р. у Німеччині перебувало 1,2 млн. іноземних робітників, у 1941 р. -- 3,1 млн., у 1943 р. -- 4,6 млн.

59. Капітуляція Німеччини. Постдамська конференція та її рішення. Після того як у грудні 1944 р. вдалося зупинити наступ німців в Арденах на східному фронті 12.01.1945 масштабний наступ розпочали рад. армія (Вісло-Одерська операція), частини якої в лютому форсува­ли р. Одер. Того ж місяця союзницька авіація завдала потужних бомбових ударів по нім. містах, з яких най­більших руйнувань зазнав Дрезден. У березні-квітні 1945 війська союзників досягай значних успіхів. Проти ночі з 22 на 23.03.1945 3-тя амер. армія під командуванням ген. Дж. Паттона вий­шла на р. Райн. Рухаючись звідти у східному напрям­ку, брит.-амер. війська вже не зустрічали серйозного опору і 11.04 досягай р. Ельби, де 25.04.1945 зустрілися зрад, частинами у р-ні м. Торгау. 16.04.1945 війська трьох рад. фронтів -1 -го Білоруського (маршал Г. Жу-ков), 2-го Білоруського (маршал К. Рокоссовський) і 1-го Українського (маршал 1. Конєв) розпочали наступ на Берлін. 28.04 берлін. угруповання нім. військ було розчленоване на три частини. В умовах неминучої поразки, 30.04.1945 А. Гітлер вчинив самогубство. 02.05 гарнізон Берліна капітулював. 08.05.1945 у пе­редмісті Карлгорсті (передмістя Берліна) представ­ники нім. командування на чолі з фельдмаршалом В. Кейтелем підписали Акт про беззастережну капі­туляцію, яку прийняли представники Великої Брита­нії, Франції, СРСР і США. Остання зустріч керів­ників трьох держав-учасниць антигітлерівської коаліції Сталіна, Трумена та Черч-ілля (після парламентських виборів його замінив лідер лейбори-390 стської партії К.Еттлі) відбулася на Берлінській конференції,яка проходила з 17 липня по 2 серпня 1 945 року у Потсдамі. Учасники конференції повинні були остаточно домовитися про повоєнний лад в Європі. Вони підтвердили тимчасовий поділ Німеччини та її столиці на 4 зони окупації, створили Контрольну раду з пред­ставників союзного окупаційного командування як тимчасовий верховний орган влади 4-х держав у Німеччині. В основу побудо­ви нової Німецької держави було покладено принцип трьох "Д" - демократизація, денацифікація і декартелізація. Головне завдання тимчасової окупації Німеччини полягало в її демілітаризації та роззброєнні. Гостро стояли на конференції питання репарацій, поділу флоту та повоєнних кордонів. За рішенням конференції та попередніми домовленостями СРСР одержав значну частину Східної Пруссії і місто Кенігсберг. Решта територій Східної Пруссії відходила до Польщі. Конференція погодилася також з пропози­цією СРСР передати Польщі землі по Одеру і Західній Нисі, де вже було запроваджене польське управління. До Польщі відходи­ли також міста Данціг (Гданськ) і Штеттін (Щецин). Учасники конференції дійшли згоди про переселення на територію власне Німеччини етнічних німців із земель, що відходили до Польщі, Чехословаччини або залишалися у складі Угорщини. Конферен­ція скасувала Мюнхенську угоду, Віденські арбітражі та аншлюс Австрії. Лідери держав-переможниць підтвердили свій намір відда­ти під Міжнародний суд (трибунал) головних воєнних злочинців.Сталін підтвердив на конференції своє зобов'язання оголо­сити війну Японії.

60. Війна з Японією 1945 р. Завершення ДСВ.

Друга світова війна завершилася розгромом Японіїтаїїкапі-туляцією. Впродовж квітня-травня 1945 року Японські острови стали об'єктом масових бомбардувань, що їх здійснювали союзні повітряні сили. З метою протидії американській авіації японці використали, крім засобів протиповітряної оборони, саможер­товність 900 льотчиків-камікадзе. Пропозиція японської сторони Сталіну перед його від'їздом до Берліна про посередництво у пе­реговорах була відхилена. Так само зайшли у безвихідь перегово­ри між союзниками та Японією, оскільки вони не гарантували збереження трону за імператором Хірохіто. Тоді Трумен прийняв погоджене з Англією рішення про застосування атомної зброї. Перша бомба була скинута на Хіросіму 6 серпня, а 9 серпня бомбардуванню було піддано Нагасакі. Жертвою атомних бомбар­дувань стало переважно мирне населення: було вбито і скалічено 447 тис. осіб. 8 серпня 1945 року СРСР, як і було домовлено, оголосив про денонсацію радянсько-японського пакту про нейтралітет і разом з військами МНРта Народно-визвольною армією Китаю розпочав воєнні дії проти Японії. Наприкінці серпня були визволені Північно-Східний Китай, Північна Корея, Південний Сахалін та Курильські острови. Японська Квантунська армія перестала існу­вати як боєздатна сила. СРСР, незважаючи на те, що японське ке­рівництво 26 липня прийняло умови капітуляції, продовжував воєнні дії до 2 вересня. 28 серпня почалася висадка американських військових сил на те­рени Японії. 2 вересня 1945 року у Токійській затоці на борту американського лінкора "Міссурі" представники Японії підписа­ли акт капітуляції. Нині увесь світ визнає факт недоцільності тих величезних людських втрат, яких зазнала Японія в результаті атомного бомбардування, та під час радянсько-японської війни (8 серпня- 2 вересня 1945 року).