Перемена сцены

Уже почти с светом.

Войт

(дремля на скамейке под Лейбиною корчмою, впросонках кричит)

Тпру-го! тпру-го! Да стій же, кажу тобі, диявольська шкапа! Пора попасать, чи що? Тпру-го! тпру-го!

(Сам вытягивается на скамейке, как будто бы лошадь останавливает)

Лейба

(выглядывая в окошко)

Ци це з, пах, ти, пане війте? сцо з ти, пах, не даєс спати цілу ніц?

Войт

(пришедши в себя и протирая руками свои глаза, зевая)

Ей, Лейбо, одчини, будь ласкав! З грошима до тебе приїхав!!

Лейба

(услышав про деньги, зажег свечу и выходит за дверь) /233/

Де з, пах, ти, пане війте, роздобув гросей? Сцо з ти, пах, сидиш? Ходімо в оранду з!

Войт

(ворочаясь на скамейке, как бы чего-то ищет)

Боюсь, Лейбо, щоб не втікла шкапа моя, шукаю уздечки, да не найду...

Лейба

Як зе, пах, ти їхаф без уздецки?

Войт

Говори ж ти, а вже що носила, то ну! Дивуюсь, як вона мене не занесла к дияволу на вечерю? А близько коло його були.

Лейба

(подошед к войту и видит, что он чего-то ищет на краю скамейки, смеется)

Але з, на такім коню з і без уздецки з мозно їхать да й не впасти з.

(К жене в окошко)

Хайло! Хайло! кима гір!

Хайло выходит с служанкою, а Лейба, указывая ей на войта и хохоча.

Нас пан війт наїздився за цілу ніц на своїм коні!!

(Хохочут вместе)

Войт

(посмотрев на них, всердцах)

Чого ви смієтесь? Тю! навіжені!

(А те еще более смеются. Он же, крестясь).

Єй-богу, розсерджусь!

(Потом, озираясь кругом, с удивлением)

Тьфу! пропасть! здавалось — шкапа; аж це, бачу, ослін! Але ж обмарило!

(Встал со скамьи и идет в корчму, а за ним Лейба с прочими) /234/

ПЕРЕМЕНА СЦЕНЫ

Взошедши в корчму все.

Лейба

(перестав смеяться, с удивлением)

Пане війте, розкази з, пах, і нам, де так зе тебе обмарило з?

Войт

(садится подле стола, и отдохнувши)

Дай перше, Лейбо, горло прополоскать! Да тоді вже...

Лейба

(подносит ему рюмку вина)

Розкази з, пане війте, сцо ти бациф?

Войт

(выпивает и, стрепенувшись, чихнув, потом протер глаза, и помолчав немного)

Ба, мені ж якийсь жид дав грошей! Постривай же, провірю жидівську щедрість!!..

(Ищет в сапоге и вынимает оттуда кожаный кисет, расшнуровав оный, высыпает на стол; что жзагремели мелкие кусочки черепушков. Жид и жидовка захохотали, а войт пожал плечами)

Гай, гай! оце чари да мари!

(В недоумении качая своєю головою)

Лейба

Який, пах, жид тобі їх дав?

(Опять хохочет)

Войт

(всердцах бросает и кисет на стол)

Щоб вас чорт усіх побрав да ще й вкупі з відьмами! /235/

Лейба

(продолжая смеяться)

Постривай зе, пах, пане війте! ци цуєс, на годиноцку!

Войт

Розказуй! мені пора загадовать на панщину!

Уходит — и тем оканчивается третья сцена.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: