| Правила | Приклади |
| В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префікси у-, в- у словах. 1. У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких до вимови: а) між приголосними; б) на початку речення перед приго-лосним; в) незалежно від закінчення попе-реднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв; г) після паузи, що на письмі позна-чається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапка-ми, перед приголосним. | Сидів у кабінеті. Наш учитель. У грудях шпигало за кожним подихом (О.Гончар). Не спитавши броду, не сунься у воду (Приказка). Була у Львові. У свято. Стоїть на видноколі мати - у. неї вчись (Б.Олійник). Це було... у Києві. |
| 2. В уживається для того, щоб уник-нути збігу голосних: а) між голосними; б) на початку речення перед голо-сним; в) після голосного перед більшістю при-голосних (крім в, ф, льв, св, хв). | Працювала в офісі. В Алуштї можна добре відпочити. Дівчинка пішла в садок. |
Чергування сполучників і - й
| Правила | Приклади |
| 1. І вживається, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови: а) після приголосного або паузи, що на письмі позначається крап- кою, комою, крапкою з комою, дво-крапкою, крапками, перед словами з початковим приголосним звуком; б) на початку речення. | Нема вже тієї хатини, і я в сивині, як у сні (Д.Павличко). Вірю в пам'ять і серце людське (Б.Олійник). І благословен я був між золотим сонцем і зеленою землею (М.Коцюбинський). |
| 2. Й уживається, щоб уникнути збі- гу голосних: а) між голосними; б) після голосного перед приголос-ним. | Це й один зробить. А мені й непогано. |
| 3. Чергуванняі - й не буває: а) при зіставленні понять; б) перед словом, що починається на й, є, ї, ю,я. | Війна і мир; батьки і діти. Тихо було і ясно. |
Чергування з - із - зі(зо)
| Правила | Правила |
| 1. Пишеться з: а) перед голосним на початку слова, незалежно від паузи та закінчення попереднього слова; б) перед приголосними (крім с,ш), рідше - спо-лученнями приголосних початку слова, якщо по-переднє слово закінчується голосним, а також на початку речення, після паузи. | Андрій з Оленкою помчали щодуху. Слово! Беру тебе, як скарб, в пісенній вроді з дже-рел, що не міліють у народі (Д. Луценко). |
| 2. Пишетьсяіз: а) між шиплячими й свистячими звуками (з, с, ц, ч, ш, щ); б) між групами приголосних (після них або перед ними). | Хтось і з дітей не зайшов до хати. Червоний мі-сяць аж горить, із хмари тихо виступає. Гнат вийшов і з хати. |
| 3. Пишеться зі (зо): Зі, а зрідка зо, вживається перед сполученням приголосних, коли початковими виступають з, с, ш, щ, незалежно від паузи та закінчення поперед-нього слова. | зІ столу, зі школи, позичив зо дві сотні, разів зо три |






