Фонетична транскрипція

Докладне вивчення звуків мови потребує точної передачі їх на письмі з усіма відтінками, що їм властиві. Звичайне письмо не позначає точно звуків, бо немає повної відповід­ності між звуками мови і буквами алфавіту. Так, одна бук­ва може позначати то один, то два звуки: я — [а], [ja], ю — [у], [/(/]; для графічного позначення звуків [gif], Ідз] вжива- ються дві букви: бджола, дзеркало.

Для того щоб точно передати звукову мову на письмі, застосовують фонетичну транскрипцію — своєрідне письмо, яке складається з букв алфавіту та інших умовних знаків. Наводимо деякі знаки, що вживаються у фонетичній тран­скрипції:

[ ] — кожний окремий транскрибований (записува­ний) звук, слово або частина слова беруться в квадратні дужки: [і], [се^ило]; а — риска, поставлена вгорі над буквою, позначає

наголос; н' — скісна рисочка, поставлена вгорі з правого боку букви, позначає м'якість приголосного: [ден']; т: — дві крапки з правого боку букви позначають по­довжений звук: [cmam':д], годйн:ик]; '***> е'^л, и^е, о¹-¹ — на позначення нечіткого голосного звука "(зР певним відтінком) угорі справа від основної букви пишеться маленька буква, що означає звук, до якого наближається основне звучання: [си^енй], [бе^ирёза], [моУйу];

у — нескладотворчий голосний у відрізняється від

приголосного в: [ставок] — [стаукй]; і. — нескладотворчий голосний ї відрізняється від

приголосного й: [гайок] — [гаїка]; Ґ — проривна вимова г у словах типу [Ґанок], [Ґра­ти] на відміну від гортанного Ґ [грати], [голова], [годі]; cЯ, (Я — знаки для передачі африкат, тобто звуків, злитих з двох звукових елементів; / — на позначення невеликої паузи в реченні ста­виться похила вертикальна риска;~ //.— знак, що, ставиться в кінці речення або на місці тривалішої паузи, як, наприклад, між прости­ми реченнями у складному реченні. У фонетичній транскрипці'всі слова — як самостійні, так і службові — пишуться окремо і обов'язково з наголосом, якщо у словах два і більше складів. Великі букви не пишуть­ся. Не використовуються букви я, ю, є, ї, щ, бо у звичай­ному (орфографічному) письмі вони позначають два звуки (ї, щ) чи виконують різну звукову функцію (я, ю, є): або поз­начають два звуки [йа], [йу], [йе], або тільки один голосний звук [а], [у], [є], одночасно вказуючи на м'якість поперед­нього приголосного.

Приклад фонетичної транскрипції тексту: Орфографічний запис Фонетичний запис

Я єсть народ, якого [ йа йес'т' народ Ійакого npдydu^s

Правди сила -. сила І,

ніким звойована ще не н'ікйм Звойована шче^и не"

була. була /І

Яка біда мене, яка чу- у йакй б'іди ме^инё І йака чума ма косила, * косила]

а сила знову розцвіла. а сила знову розцвЧла/І],

(77. Тичина)

Завдання. І. Запишіть текст фонетичною транскрипцією. Визначте, із скількох звуків складається кожне слово.

Ми сидимо з Олександром Івановичем Петровським в його квартирі. За вікном — київська осінь, а в хаті дзвінко спі­вають пташки. Трелі їхні частіше солов'їні, але це канарейки: вони майстри наслідувати. Над столом портрет молодого Олек­сандра Івановича, богатиря-матроса. Однак і сьогоднішній мій співрозмовник зовсім не схожий на людину, що ось не­давно розміняла восьмий десяток. Він міцний і стрункий, у чорному волоссі ледь помітно пробиваються сивина.

\ (В. Петльований)

II. Складіть невеликий твір на тему «Улюблена книга», вживаючи подані нижче слова. Текст запишіть фонетичною транскрипцією.

Бібліотека, подобатися, захоплення, комсомольці-герої, мріяти, намагатися, мужній, патріот, наслідувати.

III. Прочитайте напам'ять вірш Т. Г. Шевченка «Заповіт» і запишіть його фонетичною транскрипцією.