Частини мови — це основні лексико-граматичні розряди (категорії, класи, групи) слів. Лексико-граматичними ці розряди слів називаються тому, що слова кожної окремої частини мови характеризуються такими специфічними лексичними і граматичними ознаками, яких не мають або які неповно своєрідно виявляються в словах будь-якої іншої частини ви. Наприклад, тільки числівники мають лексичне значення кількості, тільки вони точно вказують на кількість (п'ятьі девяносто)
192.
і мають такі граматичні (морфологічні) форми, яКі повністю або суттєво відрізняються від граматичних форм інших слів. Тільки за допомогою частки би (б) можна утворити умовний спосіб дієслів {аналізував би).
Система частин мови складається: а) з шести самостійних, або повнозначних, частин мови: іменників, прикметників, числівників, займенників, дієслів (у тому числі дієприкметників, дієприслівників, безособових форм на -но, -то), прислівників; б) із трьох службових, або неповнозначних, частин мови: прийменників, сполучників, часток; в) з вигуків, що утворюють окрему частину мови. Отже, частин мови в українській мові десять.
|
|
Спільним для самостійних частин мови є те, що тільки* вони мають лексичне і граматичні (див. § 101—103) значення, тільки вони когось або щось називають.
Іменники — це назви осіб, тварин, предметів: секретар, береза, Сибір, дощ, знання, ад'ютант, кенгуру.
Прикметники — назви ознак, властивостей предметів, явищ, назви приналежності предмета особі: кислий, блідо-рожевий, морквяний, Софіїн.
Числівники — назви кількостей (самих по собі), кількостей предметів, їх порядку при лічбі: Двадцять ділиться на десять, на п'ять,на чотири, на два і на один; дев'ятсот (років), двохтисячний (рік).
Займенники — слова, що не називають, а тільки вказують на предмети, ознаки або на кількість: ви, хто, цей, такий, стільки, скільки.
;/Дієслова — назви дій або станів особи, предметів: зшивати, констатувати, дрімати.
Примітка. До дієслова як частини мови також належать: а) дієприкметники — назви динамічних, змінюваних ознак предметів: стихаючий (вітер), виконуване (доручення); б) дієприслівники — вказують на додаткову дію стосовно дії, яка виражена дієсловом: Раділи люди встаючи (Шевч.); в) безособові форми на -но, -то: Кожній людині відкрито в нас дорогу — твори, дерзай (Бойч.).
І Прислівники — назви ознак дій, станів, інших ознак: / кує зозуля (як?) тонко (де?) вдалині (Сос); дуже (хоробрий).
Спільним для службових частин мови є те, що вони мають лише граматичне значення, служать для вираження різних відношень (просторових, часових, єднальних, протиставних тощо) між повнозначними словами або реченнями.
|
|
Прийменники — слова, які виражають відношення іменників, займенників до інших слів у словосполученні і реченні: взяти заруку, стежка через гори, зроблений у цеху.
Сполучники — слова, які служать для поєднання слів і речень: земля і небо; Життя не має ціни, а воля дорожча за k життя (Нар. тв.)_. Частки — це слова, які надають реченням певних своєрідних та емоційних відтінків: Працюй же! (пор.: Працюй!),
Вигуки — розряд слів, які, виражають почуття людини, не називаючи їх: Ах! Ой! Ура! Тсс!
Завдання. Встановіть приналежність слів до частин мови у поданому тексті, мотивуючи свій висновок лексико-граматичними чи тільки граматичними ознаками кожного слова.
Мова є однією з важливих ознак загальної культури. Недарма народна творчість говорить, що людина пізнається за її мовою. Тому кожна культурна людина, висловлюючи думку, завжди прагне всі слова ставити на своєму місці, не порушувати закономірностей граматичної будови, правильно вимовляти слова (М. Жовтобрюх).