Минулий час дієслів

Минулий час означає дію, що відбувалася чи відбулася до моменту мовлення, наприклад: Той світоч, що його наш Ленін засвітив, нам осяває путь, серця кріпить і гріє (Рильськ.); Зер­но набралося водою, обважнів колосі приліг до землі (Горд.). У поданих реченнях дієслова засвітив, набралося, обважнів, приліг — минулого часу, бо вказують, що названа дія вже відбулася.

§ 177. Категорія роду в дієсловах

Дієслова минулого (а також давноминулого) часу в укра­їнській мові мають граматичну категорію роду, що виконує лише синтаксичну функцію — забезпечує узгодження дієслів-присудків, виражених формами минулого і давноминулого часу, з іменниками і займенниками-підметамиї Миколанапра-вив струни, повів смичком, — / весела пісня розляглася по хаті (Н.-Лев.); Все кричало в ній протестом, жалем і роз­пачем (Гончар); Спершу був криком напустився на них, але вгамували його відразу (Гол.).

У поданих реченнях присудки направив, повів, розляглася, кричало виражені формами минулого часу дієслів, а був напу­стився — давноминулого часу. Вони узгоджуються в роді з підметами: Микола направив, пісня розляглася, все кричало, він був напустився.

Рід дієслів виражається закінченням: чоловічий рід — ну­льовим (читав, ходив, робив), жіночий і середній — закін­ченнями -а, -о (читала, читало, ходила, ходило; робила, ро­било).

У множині дієслова минулого і давноминулого часу за ро­дами не розрізняються (ходили, читали, робили; були пішли, написали були).

Минулий час утворюється від інфінітивної основи за допо­могою суфікса -л-, що виступає у жіночому і середньому ро­ді однини'і множини, та суфікса -в-, що походить з -л-, у чоло­вічому роді: возила, возило, возили, але возив. Суфіко -в- у чоловічому роді вживається тоді, коли основа інфінітива за­кінчується на голосний звук: би-ти — бив, ходи-ти — хо­див, коло-ти — колов, ли-ти — лив. Якщо основа дієслова закінчується на приголосний, то суфікс -в- зникає: нес-ти — ніс, вез-ти — віз, рос-ти — ріс, мог-ти — міг.

Однина

Я писав, -л(а), -л(о); зробив, -л(а), -л(о); ніс, несла, -л(о); Ти писав, -л(а), -л(о); зробив, -л(а), -л(о); ніс, несла, -л(о);

307.

Він і

Вона 1 писав, -л(а), -л(о); зробив, -л(а), -л(о); ніс, несла

Воно j -л(о).

Множина

Ми писали, зробили, несли; Ви писали, зробили, несли; Вони писали, зробили, несли.

При утворенні минулого часу відбуваються й такі процеси:

1) ненаголошений суфікс -ну- основи дієслова може зника­ти: мерзнути — мерз, мерзла, мерзли; тиснути — тис, тис-ла, тисли; сохнути — сох, сохла, сохли (але: рипнути — рип­нув, рипнула; гепнути — гепнув, гепнули). Паралельно з фор­мами мерз, тис, сох вживаються й форма мерзнув, тиснув, сохнув;

2) при утворенні минулого часу від основ, у яких кінцеві д і т змінюються в інфінітиві на с (веду — вести, мету — мести, бреду — брести), відбувається випадіння цього при­голосного: бреду — брести — брів, брела, брели; мету — мести — мів, мела, мели; веду — вести — вів — вела, вели.

Давноминулий час вказує, що виражена ним дія відбува­лася раніше від інших минулих дій. Наприклад: Коли в Киє­ві організувалась була Академія художеств, мрія мого жит­тя, я вступив і до Академії (Довж.).

У цьому реченні давноминулий час вказує на те, що спер­шу Академія організувалась, а тоді вже автор вступив до неї вчитися.

Давноминулий час — форма аналітична. Вона утворю­ється додаванням до відмінюваного дієслова минулого часу форм допоміжного дієслова бути у минулому часі: ходив був, ходила була, ходило було, ходили були.

Давноминулий час вживається переважно в розмовному і художньому стилях.