Майбутній час дієслів

оформи майбутнього часу виражають дію, що відбувається після того, як про неї повідомлялося. Наприклад: Коріння підживим, бур'ян позриваєм, зустрінемо осінь високим вро­жаєм (Нар. тв.); Прилетять журавлі із далеких країн, про весну в вишині закурличуть (Сос).

Майбутній час в українській мові має форми доконаного і недоконаного виду.

Форми дієслів майбутнього часу доконаного виду мають ті самі особові закінчення, що й теперішній час. Це — проста форма майбутнього часу. Але теперішній час утворюється від дієслів недоконаного виду, а проста форма майбутнього часу — від дієслів доконаного виду: пишу — напишу, роблю — зроб­лю, кричу — закричу.

Однина 1-ша ос: принесу, напишу, узнаю, закричу, зроблю; ■; 2-га ос: принесеш, напишеш, узнаєш, закричиш, зробиш; 3-тя ос: принесе, напише, узнає, закричить, зробить.

305.

Множина 1-ша ос: принесемо, напишемо, узнаємо, закричимо, зробимо; 2-га ос: принесете, напишете, узнаєте, закричите, зробите; 3-тя ос: принесуть, напишуть, узнають, закричать, зроб­лять.

При утворенні форм теперішнього і майбутнього простого часу відбувається чергування приголосних звуків основи дієслова.

1. У дієсловах першої дієвідміни кінцеві приголосні ос­нови [г], [к], [х] змінюються на [ж], [ч], [ш] в усіх особах, а [з] і [с] на [ж] і [ш]: могти — можу, можеш, може, можемо, можете, можуть; пекти — печуть, печу; колихати — коли­шу, колишуть; казати — кажу, кажеш, каже, кажемо, ка­жете, кажуть; писати — пишу, пишеш, пише, пишемо, пишете, пишуть.

2. У дієсловах другої дієвідміни приголосні [д], [т], [з], [с] і звукосполучний ряд [зд], [cm] змінюються відповідно на [дж], [ч], [ж], [ш], [ждж], [ш], [шч] тільки в 1-й особі однини, наприклад: сидіти — сиджу (але: сидять, сидиш), світити — свічу (але: світиш, світять), лазити — лажу (але: лазиш, лазять), просити — прошу (але: просиш, просять), їздити — їжджу (але: їздять, їздиш), пустити — пущу (але: пустиш, пустять).

3. Після кореневих губних приголосних [б], [п], [в], [м], [ф] у 1-й особі однини і 3-й особі множини з'являється встав­ний приголосний [л]: любити — люблю, люблять (але: лю­бить, любимо); спати — сплю, сплять; мовити — мовлять; графити — графлю, графлять.

Дієслова майбутнього часу недоконаного виду мають дві форми — складну і складену.

'Складна форма твориться додаванням до інфінітива від­мінюваного дієслова особових закінчень —для 1, 2 і 3 особи однини закінчення -му, -меш, -ме, а для форм множини — -мелю, -мете, -муть.

Однина Множина

1-ша ос: нестиму, знатиму; нестимемо, знатимемо;

2-га ос: нестимеш, знатимеш; нестимете, знатимете; 3-тя ос: нестиме, знатиме. нестимуть, знатимуть.

Складена форма майбутнього часу утворюється поєднан­ням інфінітива відмінюваного дієслова й особових форм до­поміжного дієслова бути (майбутнього часу простої форми), наприклад: буду робити, будеш робити, будуть робити.

Однина Множина

1-ша ос: буду нести, читати; будемо нести, читати; 2-га ос: будеш нести, читати;, будете нести, читати; 3-тя ос: буде нести, читати. будуть нести, читати.

306.