Шевченко і Пересопницьке Євангеліє

Пересопницьке Євангеліє – визначна рукописна пам’ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI століття. Один із перших українських перекладів канонічного тексту Четвероєвангелія, символ української нації. Твір, який зумів пережити воєнні лихоліття, він "переїжджав" з одного місця на інше, іноді зникав, але з’являвся знову. Щось було в ньому містичне, і зараз на цьому Євангелії президенти України приймають присягу.

Як відомо, цю пам’ятку почали писати 15 серпня 1556 р. в Троїцькому монастирі села Двірець, що знаходилося неподалік сучасного міста Ізяслава, а завершили роботу 29 серпня 1561 р. в монастирі Різдва Богородиці в селі Пересипниця.

Після написання Євангеліє тривалий час зберігалося в Пересопницькому монастирі, про що, зокрема свідчить інвентар цієї обителі 1600 р. Однак у 1630 р. монастир припинив своє існування.

На якийсь час пам’ятка загадково зникає, щоб потім з’явитися, але вже на початку XVIII ст. в Центральній Україні. Зрештою, Євангеліє опинилося в руках гетьмана Івана Мазепи. У 1701 р. він подарував цю книгу Переяславському кафедральному собору.

Майже сто років воно зберігалося в соборі, а потім опинилося в бібліотеці Переяславської духовної семінарії. Тут його виявив археограф Осип Бодянський, який у п’ятому числі "Журнала Министерства народного просвещения" за 1838 р. опублікував інформаційну статтю про цю пам’ятку.

Десь наприкінці 1845 р., перебуваючи в Переяславі, з Пересопницьким Євангелієм мав змогу ознайомитися і Тарас Шевченко.

Уперше до Переяслава Шевченко прибув у середині серпня 1845 р. Тут його чекав давній друг, міський лікар Андрій Осипович Козачківський – корінний переяславець, син ректора місцевої семінарії, який до речі, непогано знав Осипа Бодянського. Можливо, саме він звернув увагу вченого на Пересопницьке Євангеліє.

Ще у серпні Шевченко як випускник Петербурзької академії художеств налагодив зв’язки з Київською археографічною комісією. Ця комісія реально почала функціонувати в березні 1845 р. при канцелярії київського генерал-губернатора Дмитра Гавриловича Бібікова. Головним її завданням було віднайдення та вивчення пам’яток "руської старовини" у Київській, Подільській та Волинській губерніях.

Очевидно, вирушаючи до Переяслава й подорожуючи восени землями Центральної України, Кобзар виконував якісь завдання Київської археографічної комісії. 18 листопада 1845 р. загальні збори Академії художеств постановили присвоїти Шевченкові звання некласного художника. Це давало йому підстави оформити свої стосунки з Київською археографічною комісією. 18 листопада Шевченко побував у Києві, одержав від комісії гроші для поїздки з метою дослідження пам’яток старовини. 10 грудня він уже був офіційно затверджений співробітником цієї комісії.

Виконуючи це завдання, Шевченко зацікавився старими книгами, що знаходилися в бібліотеці Переяславської семінарії. Серед них було й Пересопницьке Євангеліє. Судячи з усього, пам’ятка справила на поета сильне враження і тому він залишив про неї запис у своїх археографічних нотатках. Ось зміст цього запису:

"В скромной семинарской библиотеке хранится два Евангелия, писаны на пергамени изяшными славянскими буквами, чернилом и киноварью – с прекрасными разноцветными рисунками по золоту. Это Евангелие подробно описано г. Бодянским в "Журнале Министерства народного просвещения" № 5, 1838 года, м. май".

Із наведеного запису видно, що Шевченко знав про існування цієї пам’ятки з опису Бодянського, із яким він особисто знався. Бодянський зацікавив Шевченка історією чехів та постаттю Яна Гуса, а також працями Шафарика. Ці зацікавлення стали одним із поштовхів до написання поеми " Єретик ". Ця поема була написана восени 1845 р., приблизно в той самий час, коли Кобзар познайомився з Пересопницьким Євангелієм.

Очевидно, саме Бодянський звернув увагу Шевченка на Пересопницьке Євангеліє. Адже недаремно в своїх археографічних нотатках письменник посилається на статтю в "Журнале министерства народного просвещения".

Бодянський знав, що ця пам’ятка знаходиться в Переяславській семінарії і що вона може викликати зацікавленість Кобзаря.

Звісно жанр археографічних нотаток не передбачав глибокий і всебічний опис пам’ятки. Та й сам Шевченко не був спеціалістом у сфері археографії. Однак цікаво глянути, на які моменти він звернув увагу.

Письменник передусім вказав на естетичну цінність пам’ятки, на те, що вона зроблена мистецьки, естетично витончено і є "розкішною". Дійсно, естетична вартість пам’ятки надзвичайно висока. Друге, на що звернув увагу Шевченко, це те, що пам’ятка написана "малоросійським наріччям", тобто українською мовою. Як відомо, Пересопницьке Євангеліє було одним із перших пам’яток офіційної книжності, написаних цією мовою. Правда, не весь текст Євангелія був перекладений українською. Принаймні перше Євангеліє, Євангеліє від Матвія, було близьким до старослов’янської основи. Інші ж Євангелія, особливо від Луки, наближалися до мови народної. Певно, Шевченко не випадково зауважив, що Євангеліє писане "малоросийским наречием". Він попри деякі нюанси, був прихильником широкого використання розмовної української мови, піднесення її на рівень елітарний. Так, Кобзар навіть засуджував Григорія Сковороду за те, що той не писав свої твори цією мовою. Тому для Шевченка Пересопницьке Євангеліє як пам’ятка української писемності становило велику цінність.

І, нарешті, варто звернути увагу на те, що письменник у своїх археографічних нотатках наводить повністю дарчий запис Мазепи. Можна, щоправда, це списати на те, що даний запис знаходився на початку книги й впадав у вічі. Однак, справа не лише в цьому. Шевченко загалом обережно ставився до постаті Мазепи, практично ніде в свої творах не згадував цю історичну особу. Та все ж він знав про меценатську діяльність цього гетьмана, якого проклинала Російська православна церква. І тому, можливо, спеціально звернув увагу в своїх археографічних нотатках на меценатство Мазепи.

По своєму символічно, що свою офіційну роботу в Київській археографічній комісії Шевченко фактично почав з вивчення Пересопницького Євангелія. І хоча дослідження ним цієї пам’ятки не було вичерпним, все-таки поет зумів звернути увагу на її важливі моменти.