Християнський ідеал

Книга Дмитра Степовика "Наслідуючи Христа: Віруючий у Бога Тарас Шевченко"

Готуючись до ювілею 200-річчя від дня народження Шевченка, відомий учений Дмитро Степовик написав книгу про Шевченка як безмежно віруючого в Бога, про нього, що своїм життям, духовним устремлінням і звичайно, творчістю, наслідував учення Господа нашого Ісуса Христа. Це дуже рідкісна тема в морі шевченкознавства, майже не опрацьована, зокрема в Україні. Тож Дмитро Власович, мистецтвознавець, філософ, багаторічний викладач історії християнського мистецтва в Київській православній богословській академії УПЦ Київського патріархату, написав новаторську й надзвичайно цікаву книгу про людину, яка давно стала символом України.

Вперше за останні десятиліття ґрунтовно досліджено християнський світогляд Великого Кобзаря на прикладі його безсмертних поетичних творів, за які Тараса Григоровича було жорстоко покарано на злеті літературно-мистецької творчості.

Його ошатно видана книжка на 480 сторінок (видавництво ім. Олени Теліги) " Наслідуючи Христа: Віруючий у бога Тарас Шевченко " - безперечно, внесок у відкриття того Шевченка, якого ми старалися не помічати. Сам професор Степовик каже, що готуючи до друку шість томів малярської спадщини Кобзаря як один із відповідальних редакторів "Повного зібрання творів" Шевченка у 12-ти томах, що його видає Національна академія наук України, - він перечитав усе, написане Шевченком. До цього учений думав, що непогано знає творчість Кобзаря, але помилився: у творах, а особливо в епістолярії, в щоденнику й листах, Тарас Григорович постав як глибоко побожна людина, яка кожний крок, рядок поезії, дотик пензля звіряла зі Святим Письмом.

На питання: "Чи не занадто багато преференцій Шевченку надано першими словами назви книжки "Наслідуючи Христа?", відповів: "Ні, жодної надмірності тут немає! Шевченко неодноразово просив у листах прислати йому книжку всесвітньо відомого богослова Томи Кемпійського "Наслідуючи Христа". Йому цю книжку прислали, і він з нею не розлучався як із Біблією. Жодної ейфорії, сакралізації особи Шевченка у мене не було і немає! Весь "Кобзар" пройнятий ідеалами захисту правди, любові, свободи – а це і є істинно євангельські ідеали! Такі ж його листи до приятелів, такий і щоденник доби заслання й повернення письменника на волю. Шевченко – не тільки християнин за хрещенням у віці немовляти, а й уцерковлений християнин! Це і є реальний Шевченко з його земним походженням, із осяйною думкою про вічність".

Кілька років учений вчитувався в "такого Шевченка", спотворюваного до невпізнання, оббріхуваного недобросовісним попівством сусідньої держави, - і писав свою книжку. Його зворушив до сліз такий факт: майже два тижні Шевченка під конвоєм везли з Петербурга за Урал, а коли прибули на місце заслання пізно вночі, - в казармі не виявилося жодних вільних нар. Тарас сказав конвоїрам, щоб не турбувалися, - ліг на дощатій підлозі в коридорі, поклавши під голову єдину книжку, яку дозволили із собою взяти, - Біблію. Автор побачив у цьому факті символ: найдорожче було з ним, біля нього – в його розумі і серці. Дмитро Степовик роздумував, зважаючи на тонких терезах богословської науки, формулювання назви книжки: "Наслідуючи Христа". Чи не звучатиме як перебільшення? Чи не пряме порівняння з апостолами, які по правді були наслідниками? Учений ще і ще раз звіряв ці слова з Біблією. І ось у Євангелії від Матвія, у восьмому розділі й двадцятому вірші прочитав зізнання Ісуса Христа про Себе: "Лисиці мають нори, і птахи небесні – гнізда. Син же Людський не має де голови прихилити". Порівняння постало саме собою. Так і Шевченко не мав де голови прихилити! Наділений геніальним талантом, покликаний небом пророк України, але все життя був безхатченком! Починаючи із сирітського дитинства, все – по чужим домівках. Так, у бідності, і не тільки в ній, а й у викритті фарисеїв свого часу, Тарас наслідував Господа!

Зміст книжки глибокий, вражає аргументованістю, переконливістю, численними посиланнями на висловлювання Шевченка про свою щиру непідкупну віру в Бога, а також на погляди чесних науковців, переважно із української діаспори (в тексті і в додатках автор навів уривки з праць Дмитра Чижевського, Івана Стуса, Володимира Домашовця, митрополита Іларіона (Огієнка), Леоніда Білецького, Миколи Гнатишака, Василя Завітневича, Богдана Лепкого та інших) про християнські ідеали Кобзаря.

Дмитро Степовик у своїй новаторській книжці не тільки простежує, а й вдумливо аналізує багато літературних і мистецьких творів Шевченка: "Кобзар", листування, щоденник, спогади сучасників; картини, рисунки, акварелі, сепії. Тонко прокоментовано Шевченкові переспіви частини "Псалтиря", пророків Ісаї, Осії; поему "Марія"; цикл малюнків "Притча про блудного сина". Автор використовував також свідчення з архівів на Волині про те, що Шевченко уміло малював і реставрував ікони і мав розписувати храм у Новопетрівському укріпленні, але йому не дозволили, посилаючись на заборону царя писати і малювати.

Одинадцять розділів книжки розкривають багатогранність і повноту християнського світогляду Шевченка. Уже самі назви розділів зацікавлюють проблематикою, а читаючи їх, важко відійти від захоплення матеріалом і його майстерним викладом, мовно-стилістичним блиском: "Один переслідуваний християнин імперії", "Віра Шевченка: Деякі контроверсії", "Свідчення Шевченкової віри в Бога", "Шевченко і московське православ’я", "Про славу Бога у Шевченковім "Кобзарі", "Блаженний чоловік", "Молитви з неволі", "Пресвітлий рай", "Святі пророки", "Милостивий Батько і блудний син", "Бог і Україна".

Глибокий і цікавий зміст книжки доповнюють ілюстрації. Серед 150 репродукцій, чорно-білих і кольорових, - рисунки і малюнки класика українського мистецтва XX століття Василя Касіяна і твори сучасних митців, спеціально підготовлені до цього видання: Андрія Дем’янчука, Миколи Стратілата, Володимира Слєпченка, Олени Журавель.

У листі-поданні, підписаному академіком-секретарем відділення ЛММ НАНУ, академіком Миколою Жулинським, відзначається новаторський характер висунутої на здобуття Національної премії книги Дмитра Степовика, яка побудована не лише на літературному матеріалі (поезія Тараса Шевченка, його повісті, щоденник, листи, спогади про нього), також використано і мистецькі джерела (картини, рисунки, акварелі, сепії, гравюри).

"Наслідуючи Христа: Віруючий у Бога Тарас Шевченко" Дмитра Степовика – один із найкращих дарунків українцям до 200-річчя Кобзаря.

Видання розраховане як на шевченкознавців, культурологів, так і на широке коло читачів, які цікавляться життям і творчістю великого громадянина.