Офіційно-діловий стиль

· Призначення стилю – регулювати ділові стосунки мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговувати громадські потреби людей у типових ситуаціях

· Основні ознаки – документальність, стабільність, стислість, чіткість, висока стандартизація вислову, регламентація тексту

· Мовні засоби

- усім документам властива особлива ділова (канцелярська) лексика (реквізити, акредитація, договір, доручення, акт);

- активно вживаються суспільно-політичні та адміністративно-канцелярські терміни (конституція, постанова, заява)

- наявні чисельні мовні стандарти кліше (витяг з наказу, притягати до відповідальності);

- уводяться в текст складноскорочені слова та абревіатури (ВНЗ, міськрада);

- часто трапляються словосполучення з дієсловами у формі теперішнього часу із значенням позачасовості, постійної дії;

- наявність безособових, неозначених і наказових форм дієслова (напр.: вжити заходів, покласти обов’язки, оголосити подяку, складено й завірено в двох примірниках);

- часто вживані віддієслівні іменники, прийменники (напр.: на підставі, з метою, відповідно до, згідно з, за рахунок та ін.);

- складні сполучники (напр.: унаслідок того, що…; зважаючи на те, що…; у зв’язку з тим, що… та ін.);

- різноманітні стійкі словосполучення, що служать для зв’язку частин складного речення (напр.: на випадок, якщо…; з тієї причини, що…; з тією умовою, що…; таким чином, що…; той факт, що… та ін.);

- відсутні емоційно-експресивна лексика й будь-яка мовна індивідуальність автора, обмежено синонімію.

· Форма реалізації – писемна (мова ділових паперів, розпоряджень, програм,автобіографій, наказів та ін.) та усна (розмова з відвідувачами, проведення нарад, телефонні розмови тощо) форми монологу (діалогу)

Відродження церкви зумовило широкий потік богословської літератури. Тому мовознавці схиляються до думки про виділення в сучасній лінгвістиці ще одного функціонального різновиду мови – конфесійного.

Конфесійний стиль – це не новий стиль, а відроджений забутий,що сформувався ще в дохристиянських прадавніх віруваннях українців. Стиль обслуговує сферу релігій, культу. Тексти цього стилю в основному мають специфічну організацію на лексичному рівні: значна кількість маркованих релігійних слів, численні лексичні запозичення, широке використання синонімів, антонімів, тропів. Для синтаксису характерний інверсійний порядок слів, який підкреслює урочисту піднесеність мови. Поширені повтори слів, словосполучень і речень, за допомогою яких наголошується певна думка.

Отже, українська мова – це багата і своєрідна система, і стилістика в ній є самодостатнім, вагомим складником.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення понять «мова» та «мовлення».

2. Назвіть рівні володіння українською літературною мовою.

3. Чим відрізняється стилістика мови від стилістики мовлення? Що в них спільного?

4. Дайте визначення мовного стилю. Назвіть функціональні мовні стилі.

5. Обґрунтуйте необхідність мовних стилів.

6. Які спільні і відмінні риси мають офіційно-діловий і науковий стилі?

7. У яких стилях допустиме вживання розмовних елементів та фразеологічних висловів?