Вправи до теми

I. Культура мовлення - це духовне обличчя людини. Вона свідчить про загальний розвиток особистості, ступінь прилучення її до духовних багатств рідного народу й надбань усього людства.

Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними і стилістичними засобами мови. Але цим поняття мовленнєвої культури не вичерпується. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним.

Культура мовлення тісно пов'язана з культурою мислення. Якщо людина ясно, логічно мислить, то й мовлення в неї розумне, логічне.

Мовлення тоді гарне, коли воно якнайповніше і якнайточніше передає думки чи малює образи, зрозуміле і легко сприймається.

Грамотне, багате мовлення — не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів. Це й вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив цю мову. (З посіб.).

II. Речовина клітини за своїми фізико-хімічними властивостями являє собою колоїдну систему, що містить складні органічні сполуки – білки, жири та вуглеводи й неорганічні солі.

Важливим компонентом клітини є ферменти, ензими - речовини білкової природи, що виконують роль біологічних каталізаторів. Виділено велику кількість ферментів, кожний фермент бере участь у певній хімічній реакції. (З посіб.).

III. Раби – це нація, котра не має слова.

Тому й не може захистить себе (О. Пахльовська).

Літа ідуть… Відходим в небуття…

Лишившись тут у пісні, пензлі, слові,

у пам’яті людській, бо смисл життя

на цій землі у доброті й любові! (А. Дущак).

IV. Президентом України може бути громадянин України не молодший 35 років на день виборів. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше двох строків підряд. Президентом України не може бути народним депутатом, обіймати будь-яку посаду в державних органах і громадських об’єднаннях, а також в інших організаціях та займатися комерційною діяльністю. Якщо особа, обрана Президентом України, є народним депутатом, то її депутатські повноваження припиняються з моменту вступу на посаду. Порушення вимог цієї статті призводять до втрати президентських повноважень, обрана особа не може бути приведена до присяги (З Конституції України)

V. Бібліотеки в Україні з’явилась в ХІ ст., спершу при монастирях, передусім у Києво-Печерському, та при великих храмах, наприклад, при святій Софії в Києві. Це були збірки рукописів та рукописних книг для внутрішнього вжитку даного храму, але при нагоді, можливо, ними користувалися особи сторонні, як духовні так і світські. З літописів відомо, що князі й бояри часто мали бібліотеки і наділяли монастирі чи церкви книжками (Святослав Ярославич, Микола Святоша Чернігівський, Володимир Волинський). Згодом такі збірки рукописів і книжок поставляли й по церковних братствах (ХV – XVII ст.).

VI. Про відчуття меншовартості, яке, ніби вірус, вразило ментальність певної – на жаль, значної – частини наших співгромадян, преса писала чи мало. Цьому явищу є історичне пояснення: понад 300 років Україна була позбавлена державності й весь час відчувала на собі важку руку «старшого брата». Будь-який вияв самостійності, будь-який потяг до суверенності придушувався всіма засобами, у тім числі мечем і вогнем. Згадаймо гетьмана Мазепу, який зробив спробу вивернутися з-під московського ярма і на довгий час був оголошений зрадником, а Батурин – тодішня козацька столиця - був вирізаний до ноги, не жаліли навіть немовлят.

Трьохсотлітня залежність від Москви не минула безслідно для українського народу. Мало того, що постійно грабувалися багатства України – у неї була відібрана історія, перейнята і присвоєна культура по краплині виціджувалася сама душа нації – мова. Вся ідеологія як царської, так і комуно-радянської імперії, була спрямована на те, щоб русифікувати Україну, притлумити почуття національної гордості в її народу, стерти з її української пам’яті саме поняття «українська нація» (В. Карпенко)

VII. Тебе взиваємо, правдивого Бога… Не зсилай на нас турбот, ні голоду, ні нагальної смерти, огню, потопу, щоб не відпали від віри нетверді вірою. Мало нас карай, багато милуй, мало рани, а милосердно лікуй; мало смути, скоро звесели, бо не може наша душа довго стерпіти Твого гніву, як стеблина вогню. Вкороти свій гнів умилосердься, бо твоя є сила милувати й спасати. Тому й продовжи ласку Твою для людей Твоїх… Всіх що в роботі, в полоні, на засланні, в дорозі, у плавбі, в темницях, у голоді і спразі, і наготі – всіх помилуй, усіх потіш, усіх розрадуй, зсипаючи їм радість тілесну й душевну (Митрополит Іларіон).

VIII. Не розвинувши власного міського сленгу, українська мова в Україні виробила інше своєрідне явище. дістало там і свою власну назву – суржик, суміш українського з російським при більш-менш довільному вживанні складників того чи іншого шару, де складники другої мови підносять експресію вислову. Суржик уживається широко, почасти по містах, далеко типовіше – по селах. Це живе явище, і воно заслуговує на вивчення, чого воно поки що не дочекалося на радянській Україні. Але тоді як міський сленг націлений у майбуття мови, прогнози щодо суржику мали б бути протилежного характеру (Ю. Шевельов).

IX. – Маріє Степанівно, скажіть, будь ласка, чи готові документи для митниці?

- Не цілком. Чекаємо останні дані з сьомої філії.

- Зателефонуйте в наші філії і запросіть усіх керівників відділів прибути наступної п’ятниці о 15:00 до мене з результатами планової інвентаризації.

- Гаразд, Петре В’ячеславовичу. У приймальні чекає начальник відділу кадрів.

- Запросіть. Хай заходить.

- До речі, Петре В’ячеславовичу, вам сьогодні о 14:30 потрібно бути у міськвиконком.

- Дякую. Я про це пам’ятаю. Викличте, будь ласка, на 14:00 машину та підготуйте звітну документацію за перший квартал поточного року.