Мова і стиль наукової роботи

Загальні відомості про науковий стиль

Наукова проза в основному складається з ланцюга роздумів і доказів. У науковій роботі у стрункій системі логічних суджень, що перебувають у причинно-наслідкових зв'язках, розкривається загальне, а не одиничне, закономірне і типове. Об'єктивність як стильова риса наукової мови виходить із специфіки наукового пізнання, яке встановлює об'єктивну наукову істину. Звідси безособовість мовного вираження, відсутність суб'єктивності в наукових текстах, намагання зосередити основну увагу на предметі дослідження.

Можна назвати наступні мовні риси наукового стилю:

– строга нормованість (відповідність усім нормам сучасної української літературної мови);

– точність, ясність і лаконічність у виразі думок;

– термінованість мови;

– використання слів у їх предметно-логічних, конкретних значеннях;

– безособовість;

– монологічних характер висловлювання;

– документування тверджень (цитати, посилання);

– огляд досягнутого попередниками (з відповідними посиланнями) є вихідним пунктом роздумів автора.

Оскільки в науковому стилі естетична функція мови пов’язана з ясністю й точністю викладу, а не із засобами прямого естетичного впливу на читача (як у художньому стилі), то науковий стиль, підпорядковуючись принципу логічного розгортання думки, не повинен застосовувати засобів, що мають відтінки емоційно-експресивного значення.

За способом викладу матеріалу в науковій праці розрізняють такі типи текстів:

1. Повідомлення, послідовність викладу яких диктується ходом процесу мислення (що відповідає логічному типу мовлення судженню).

2. Повідомлення, хід викладу яких визначається структурою зображуваного об'єкта (що відповідає логічному типу мовлення – опису).

3. Повідомлення, де матеріал викладається у логічній послідовності, в якій проводилося дослідження (що відповідає логічному типу мовлення – розповіді).