Прилади та матеріали: скляний циліндр із досліджуваною рідиною, металеві кульки, мікрометр, штангенциркуль, масштабна лінійка, секундомір, пінцет.
Теоретичні відомості
Якщо розглядати ламінарний потік рідини по трубі, то розподіл швидкостей у перерізі цієї труби буде мати вигляд, поданий нижче (рис.7.1). При цьому шар рідини, який прилягає безпосередньо до стінки труби, ніби прилипає до неї і його швидкість дорівнює нулю. Найбільшу швидкість мають шари, розміщені вздовж осі труби. Ця різниця швидкостей пов’язана з тертям шарів рідини одного об оден, яке називають внутрішнім тертям. Із боку швидкого шару на шар, який рухається повільніше, діє прискорювальна сила. І навпаки, з боку повільного шару на швидкий діє гальмуюча сила. Причина внутрішнього тертя – обмін молекулами між сусідніми шарами рідини.
|
|
|
, (7.1)
Сила внутрішнього тертя направлена по дотичній до поверхні шарів у бік, протилежний до їх руху (на це, до речі, вказує знак “мінус”).
|
|
На тверді тіла, які рухаються в рідині, діє опір. У разі невеликих швидкостей сила опору обумовлена в'язкістю рідини.
Визначення коефіцієнта в'язкості за методом Стокса засноване на вивченні руху кульки у в'язкій рідині. У досліджувану рідину кидають маленьку тверду кульку. Шар рідини, що вкриває її поверхню і рухається з такою самою швидкістю, зазнає опору з боку прилеглих до нього інших шарів. Цей опір зумовлений внутрішнім тертям рідини.
|
|
|
. (7.2)
Під час падіння в нескінченну в усіх напрямках в’язку рідину кулька, рухаючись прискорено, набуває такої швидкості, за якої сили, що діють на неї, взаємно врівноважуються. У такому випадку має місце рівняння
або
, (7.3)
де ρ – густина кульки; ρ0 – густина досліджуваної рідини (за певної температури).
У разі рівноваги всіх сил, що діють на кульку, її подальший рух стає рівномірний.
Розв'язавши рівняння (7.3), відносно η, одержимо
. (7.4)
Швидкість кульки v можна знайти, знаючи час τ проходження нею певного шляху L. Тоді рівняння (7.4) буде мати вигляд
. (7.5)
Рівняння (7.5) правдиве тільки тоді, коли кулька падає в нескінченне середовище. У випадку вимірювання коефіцієнта в'язкості за методом Стокса у формулу (7.5) вносять поправку, якою враховують вплив стінок циліндра:
, (7.6)
де R – внутрішній радіус циліндра.
За умови малих значень відношення R/r (R/r <10-3 ) можна застосовувати формулу (7.5).
Опис приладу та методу вимірювання
Прилад для визначення коефіцієнта в'язкості рідини являє собою високий скляний циліндр (рис.7.4), наповнений досліджуваною рідиною. На зовнішній поверхні циліндра є дві риски m і n (у вигляді кілець із дроту), розташовані на відстані L.
Кинута в рідину кулька спочатку рухається прискорено, а далі – рівномірно. Риску m ставлять на тому місці циліндра, де рух кульки вже напевно рівномірний (приблизно на глибині 5–8 см). У нижній частині циліндра довільно нанесена друга горизонтальна риска n.
|
Хід роботи
1. Мікрометром виміряти діаметр кульки три рази за різними напрямками. Дані занести в табл. 7.1.
2. Виміряти штангенциркулем внутрішній радіус циліндра (R).
3. Виміряти масштабною лінійкою відстань між рисками m і n (L).
4. Взяти пінцетом кульку й опустити її через лійку в рідину. Визначити за допомогою секундоміра час руху кульки від риски m до риски n. Результати занести до табл. 7.1.
5. Дослід провести для трьох кульок.
Обробка результатів вимірювань
1. За формулою (7.5) обчислити значення коефіцієнта в'язкості (з точністю до третього знака після коми) для кожної кульки.
2. Визначити відносну та абсолютну похибку вимірів η.
.
3. Результати вимірів подати у вигляді виразу .
Таблиця 7.1
№ п/п | Діаметр кульки | L | τ | η | η | |||
d1 | d2 | d3 | dср | |||||