2015-09-06
136
Унаслідок безперервного випаровування води з поверхні водоймищ і рослин у атмосфері завжди міститься водяна пара. Залежно від її кількості й певної температури повітря має різні ступені вологості. Виділяють абсолютну і відносну вологість.
Абсолютну вологість визначають за кількістю водяної пари в грамах, що міститься в 1 м3 повітря. Маса 1 м3 сухого повітря за нормальних умов (t = 00 C, Р = 760 мм рт. ст.) дорівнює 1293 г. Із рівняння Клапейрона маса 1м3 повітря за будь-яких температури t й тиску P буде дорівнювати
, (6.1)
де а – коефіцієнт об'ємного розширення повітря.
Густина водяної пари відносно густини повітря за однакових тиску й температури дорівнює 0,622. Масу 1 м3 водяної пари (якщо вважати, що вона перебуває в стані, далекому від насичення) можна визначити за рівнянням (6.1)
. (6.2)
Таким чином, якщо відомий тиск водяної пари за певної температури, то за формулою (6.2) можна визначити абсолютну вологість повітря. Як бачимо з цієї формули, за невеликих температур величина абсолютної вологості не дуже відрізняється від тиску водяної пари P. Тому абсолютну вологість найчастіше називають тиском водяної пари P, вираженим у міліметрах ртутного стовпа.
|
|
|
Знаючи абсолютну вологість повітря, не можна визначити, наскільки воно сухе чи вологе. Для цього необхідно враховувати і його температуру. За низької температури певна кількість водяної пари може бути близька до насиченої, а за високої – далека. Температуру, за якої водяна пара в повітрі стає насиченою, називають точкою роси, а тиск насиченої пари – тиском насичення Pн.
Про ступінь вологості повітря судять за тим, наскільки водяна пара за деякої температури близька до стану насичення. Для цього застосовують поняття відносної вологості. Вона дорівнює відношенню тиску водяної пари P в повітрі за певної температури до тиску насичення Pн за тієї ж температури. Виражають відносну вологість у відсотках.
. (6.3)
